Розділ «СМЕРТЕЛЬНИЙ КРУЇЗ»

— А джакузі на яхті є? — заінтриговано спитала Наталя.

— Усе є! Відходимо! — помітно повеселішав Микола. — Прошу за мною, на огляд визначних місць нашого чудового дому!

Уся громада дружно посунула за капітаном.

У коридорі вони зустріли матроса, який поспішно йшов їм назустріч.

— Григорію, — звернувся до матроса капітан, — передай наказ підняти якір, відійти від стінки.

— Слухаюсь відійти, капітане! — чітко й серйозно мовив Григорій.

Матрос зустрівся поглядом із Максимом і швидко опустив очі. Григорій не барився, він бігом подався на верхню палубу, а капітан з гостями пішли далі, оглядаючи приміщення і каюти.

— Каюта Максима, — показав Микола, звіряючись із папірцем. — Далі каюта Оксани й Андрія. Наступна — Олександра й Наталі. Враховані всі побажання хазяїна і гостей.

— Прошу зауважити, що всі каюти з видом на море! — іронічно відмітив Ігор, а тоді серйозно додав: — Усі ваші помешкання обладнані туалетами і ванними кімнатами. Джакузі є в кожній каюті.

— Так… — аж свиснув від здивування Максим. — Нічогенький собі човник…

— А ось тут, — продовжував екскурсійну розповідь капітан, — так би мовити, спільний гальюн… Перепрошую, вбиральня! А ця велика кімната — для куріння. Вона ж — бібліотека. Далі — кінотеатр. А це просторий дзеркальний зал для трапези господарів та почесних гостей «Наяди»…

— А капітан і матроси хіба не їдять? — піджартовуючи, примружилася Наталя.

— Команда розмістилася палубою нижче, — мовила Настя з виглядом знавця.

— Так точно, — напівжартома зауважив Микола. — Але зазвичай капітана, принаймні двічі — на початку і наприкінці плавання, — запрошують пообідати разом із гостями. То велика честь.

— О, такого чоловіка! Звичайно! — загравала Оксана. — Вас уже запрошено!

— Пані запрошують! — додала Наталя.

— Не можу відмовити! — усміхнувся Микола.

— По-моєму, я починаю ревнувати! — жартома мовив Сашко.

— І я також! — додав Андрій.

— Ревнує той, хто не певен у власних силах, — серйозно сказав Ігор.