Розділ «СМЕРТЕЛЬНИЙ КРУЇЗ»

— Замовкніть усі! — почувся за дверима голос Ігоря і дзенькіт чогось розбитого. — Ідіть звідси!

— Боже, що ж це він… — насилу сказала Наталя. — Ох, як мене нудить…

— Це, мабуть, від хитання яхти, — пояснив Сашко. — Не думай про це, не зосереджуйся. А то може початися морська хвороба. Ходімо.

— А на чому ж мені зосереджуватися?! — істерично вигукнула Наталка. — На Насті?!

— Наталю! Стоп! — схопив її міцно Андрій. — Візьми себе в руки. Зараз поп’ємо чаю… Дізнаємося в капітана, коли прибуваємо в порт.

— Наталочко, тримайся, — просив Сашко. — Я тебе благаю!

У розкішній їдальні яхти, прикрашеній дзеркалами і панелями з коштовних порід дерева, Андрій, Оксана, Сашко і Наталя сиділи мов на голках. Вони намагалися влаштуватись якнайзручніше, та попри все, їм було незатишно, навіть страшно…

— Я зараз що-небудь замовлю… Чаю, а може, какао? — намагався бадьоритися Сашко. — Десь тут був дзвінок…

— Яке какао під час такого шторму! — нервово мовила Оксана. — Яхта немов збожеволіла…

— Нехай, нехай, — відгукнувся Андрій. — Сашку, замов, попроси що-небудь…

Сашко знайшов кнопку виклику стюарда й подзвонив. Наталя прихилилася до нього.

Оксана сиділа дуже рівно, неприродно бліда, і, здавалося, після своєї репліки не звертала ні на кого уваги. Андрій, чекаючи на прихід стюарда, зітхав, схиливши голову.

Нарешті до гостей прийшов Григорій.

— Заміняю Михайла, як ви розумієте, — пояснив матрос. — Кім уже закінчує готувати обід…

— А хто-небудь хоче їсти? — запитав Андрій.

Усі мовчи заперечливо похитали головами.

— Принеси нам, Григорію, просто міцного чаю, — попросив Андрій. — Бо це хитання…

— А мені ще лимонного соку з водою, — додала Наталя. — Може, полегшає…

— Так, до плавання в шторм треба звикнути, — погодився Григорій і пішов, а Сашко почав міркувати вголос.

— Може, то серце в неї? — дивився він на товаришів. — Чи інсульт який? Але ж Настя була здоровою людиною… Не розумію.