Розділ «Частина друга Утікач»

Розсунувши стебла зеленої огорожі, він побачив, як Голуба, скинувши плаття, попрямувала до води. Неждани поруч не було. Не гаячи часу, Чеслав стрімко вистрибнув з очеретів і схопив дівчину, затиснувши їй заради обережності рота. Голуба, немов зловлений у сільці птах, спробувала рвонутися, щоб уникнути полону. Але її зусилля лише змусило юнака заточитися, і вони удвох упали на траву. Хватку при цьому Чеслав не послабив.

— Тихіше, тихіше, Голубо, це я, Чеслав! — шепотів він на вухо дівчині, намагаючись її заспокоїти.

Голуба вже не пручалася, але в очах її залишався страх.

— Не бійся! Це ж я, Чеслав! — продовжував умовляти юнак. — Я зараз заберу руку… ти тільки не кричи.

Він обережно забрав руку від її рота.

— Ну що, заспокоїлася? Бачиш — це я.

Трохи віддихавшись, Голуба пошепки вимовила:

— Бачу… Тебе й злякалася…

— Це чого ж? — не зрозумів Чеслав.

— Бо про тебе в городищі таке говорять!.. Що тепер без зброї і за ворота нікому не дозволено ходити…

— Через мене? — оторопів Чеслав.

— Говорять, що ти вбивця, збожеволів і тепер полюєш за всім живим, — випалила йому Голуба.

Така новина гірше кропиви й прутів стьобнула Чеслава. Лише за мить до нього повернувся дар слова:

— І ти так думаєш?..

Голуба спробувала поворухнутися під Чеславом.

— Я не знаю, що й думати…

— Але ж ти мене змалку знаєш! — наполягав Чеслав.

— Знаю… Однак… — дівчина відвела очі вбік. — Багато чого з того часу змінилося… І ти змінився… Тому звідки мені знати?..

Чеслав лежав, прикривши дівчину своїм тілом. Її переляк, гарячий шепіт, оголене пружне тіло, її запах, часте биття серця… Чеслав відчув, як у ньому прокинулося бажання. Він давно не був із жінками. Юнак готовий був уже стиснути Голубу у своїх обіймах і, як раніше бувало, оволодіти нею, але думка про Неждану зупинила його.

І треба ж було так статися, що саме цієї миті зашелестіли очерети і з них з’явилася Неждана. Вона, мабуть, щойно вийшла з води: крапельки вологи на її тілі блищали на сонці. Дівчина оторопіло дивилася на лежачу парочку, не одразу зрозумівши що до чого. А коли зрозуміла, блиснувши гнівними очима, повернулася і швидко пішла знову в очерети.