Розділ «Життєва філософія бабусі»

– Хай благословляє мати на благословенне, бо од слова доброго зранку до вечора жити хочеться, а од недоброго до ранку ни заснеш.

– Дослухайся до крику, в ньому тоже слова знаходяться, навіть якщо їх не почуєш.

– Людина, що вертається з півдороги, як дерево, що раптом рости перестало. Тико що ми знаємо про дерево, чого воно тремтить, бідолашне, за літньої погоди?

– Сиділо, кажуть, на слові двоє слів, присіло третє, затим четверте, п’яте, а де слів забагацько, тісно їм, падають і розбиваються, а об теї скалки раняться люди.

– Що забув ізранку – увечері вже згадаєш по-новому, озирнешся й згадане ни побачиш.

Пелагея-словниця

Складник із найхарактерніших слів західно-поліського діалекту, які вживала Пелагея Кусько, а також її слова-новотвори.

Аліганцький – інтелігентний, панський, вельми делікатний, особливий.

Бабити – приймати пологи, перерізати пуповину.

Бабниця – повитуха, жінка, що перерізує пуповину.

Бакунник, бакунщик – той, хто садить (вирощує) тютюн (бакун), завзято палить тютюн («Ото мій Федько вже бакунщик!»).

Баранець – хлопець із волоссям, що дрібно в’ється.

Бахур – позашлюбний хлопець.

Бидло – корови, худоба.

Блимуха – та, що часто моргає.

Блізірувати – удавати, задарма пишатися («Що вона з сибе блізірує велику цяцю?»).

Блутало – той, хто говорить невиразно, заплутано.

Боцюнець – маленький лелека (бусол, чорногуз).

Бристальовий – вартісний.

Бульбовище – поле, з якого зібрали бульбу (картоплю).