Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША»

— Перепрошую! — помахав пальцем Бумблякевич. — Не я тебе збаламутив, а клак. Це в нього я тебе відбив, навернувши до природнього спілкування.

— Так я і знала! — заломила руки Фрузя. — Тепер ти все зіпхнув на нещасного клака. А він же так вірив мені! А я його — в каналізацію!

— Скажу тобі, що ти ще вчинила милосердно, бо самка комахи-богомола робить куди жахливішу справу: після статевого акту пожирає самця.

— Ти неможливий! — зірвалася з місця Фрузя, але за мить уже припадала до Бумблякевичевих грудей і благала: — Ну, скажи! Скажи, що ти мене любиш! Скажи!

Бумблякевич витер масні губи серветкою, ковтнув вина, облизався і сказав:

— Люблю. До того ж — палко. Ага, якщо ми вже згадали про князя, то цікаво мені знати, що то за жахлива смерть, якою він загинув?

— Його убили поліетиленові мішечки.

— Ті самі, що накинувшись на людину, обліплюють зі всіх боків і висмоктують?

— Так.

— Чому ж він не скористався антеною, яка їх приманює і плавить ультразвуком? Він пішов на лови сам?

— Покійний князь полюбляв блукати сміттяркою в товаристві Транквіліона Пупса. З Транквіліона ловець нікудишній, але він носив за князем різне причандалля. Зокрема й антену. І ось коли ті здичавілі мішечки накинулися на князя, Транквіліон встромив антену у сміття, де, як тобі, напевно, відомо, струменить електрика. Але антена не спрацювала. Пізніше вияснилося, що він уштрикнув її в русалку і сталася хвилева клямра.

— Що-що?

— Коротке щеплення, внаслідок якого відбувається знеструмлення. Транквіліон розгубився, — сказано, поет, — і замість того, аби знову встромити антену метрів на два-три далі, він вибіг на пагорб і почав сурмити на сполох. Однак заки поспів рятунок, від князя зосталися самі шкіра та кості.

— Справді жах.

— Звідтоді наш Пупс на лови не ходить.

— Гм… — Бумблякевич замислився.

— Що з тобою? — спитала Фрузя. — Ти взяв так близько до серця смерть князя? Він і справді був небуденною людиною. Відчайдух, яких мало.

— Хвилева клямра… — промовив Бумблякевич і підвівся. — Йду до книгозбірні.

Транквіліона Пупса застав за написанням славеня на честь героя ловів.

— Я вам не перешкодив? — спитав Бумблякевич.