Оголений нерв: роман

Оголений нерв: роман

— Усе гаразд, мамо, — заспокоїв її син. — Ти не будеш проти, якщо до мене прийде Улянка?

— Уля? Уже не Оксанка? — Настя ледь помітно всміхнулася.

— Так, Уля, — всміхнувся він і спитав: — Скажи мені, мамо, чоловіки завжди короткозорі та сліпі чи я виняток?

— Не ти один такий, — з сумом промовила Настя і задумалася, задивившись у вікно.

Нагодувавши сина, Настя залишила його наодинці, щоб відпочив чи подрімав, поки відносна тиша. Останнім часом вона й сама відчувала слабкість. Давалися взнаки безсонні ночі та відсутність апетиту. Вона також прилягла на ліжко, хоча спати не збиралася. Стало звичкою навіть не спати, а лише давати собі невеликий перепочинок між обстрілами, які останніми днями майже не вщухали. Ранок починався з вибухів і перегляду новин в Інтернеті, якщо він був. Кожен новий день Настя починала з надії побачити, що «бермудський трикутник» їхніх міст, цей «піднятий вгору палець», нарешті відрізали, але навколо йшли бої, а звільнення не було. Настя вирішила щось загадати про те, що вона зробить, коли місто буде вільним від окупантів. Здавалося, що підскочить від радощів до стелі, і їй відкривалася радість радянських бійців, які дійшли до Берліна. Часто кажуть «мирне небо», але лише зараз вона відчула значимість цих слів.

«Може, на радощах поголити собі голову?» — промайнула думка. Настя уявила себе без волосся, коли вийде назустріч українським військовим, і посміхнулася сама до себе. «Де й береться в мізках така дурня!» — подумала вона.

Настя уявила, як після звільнення місто вбереться в синьо-жовті прапори та стрічки, і подумала, що в неї ніколи не було вишиваної сорочки. Іноді кажуть, що національні атрибути зараз — лише данина моді, і називають декого вишиватниками. Можливо, для когось синьо-жовта стрічка та вишиванка і є способом показати причетність до сучасної моди, але не для неї. У Сєвєродонецьк досі не прийшла мода на національне вбрання. Настя згадала жіночку на ринку, яка намагалася продавати такий одяг, а на нього плювали. Після звільнення все зміниться. Повинно змінитися. Частина мешканців відчули провину за свою пасивність, і тепер за неї всі розраховуються великою ціною. І нехай кажуть, що хочуть, але Настя твердо вирішила, що після звільнення обов’язково придбає вишиванку — таке відчуття українця в собі, внутрішня потреба.

Ледь Настя почала засинати, як звуки вибухів змусили її підвестися з ліжка і вийти на балкон. За годину відбахкало, і Настя змогла заснути на кілька годин.

До Геника прийшла Улянка і нагодувала його вечерею.

— Схоже, я незабаром стану безробітною, — усміхнулася Настя Улі, коли дівчина заходилася мити посуд. Улянка нічого не сказала у відповідь, лише її щоки спалахнули, і вона схилила нижче голову над посудом.

Уже стемніло, і Настя вийшла на балкон покурити. Тиха вулиця, ніби вимерло життя навколо. Не видно навіть безхатченків, які в цей час виходили на «промисел» — збирати порожні пивні пляшки. Дивно, куди вони поділися? Невже і їх виловили ополченці і змусили рити окопи? Зазвичай у такий час вулицями гуляла молодь, пила пиво, а безхатченки чатували віддалік, щоби встигнути підібрати порожню пляшку. Зараз нікого нема — молодь боїться ходити в такий час, бо заберуть або «на підвал», або рити окопи. У будинках темні вікна: хтось виїхав, інші поспішають поспати, поки не почалися обстріли.

Багато містян вслухаються в тишу, яка будь-якої миті може розірватися голосом вибуху. Сполохане місто притихло, намагаючись сховатися в сутінках від галасливої війни. Темними, спустошеними вулицями та проспектами, десь поміж будинків, тихо крадеться темною тінню біда, яку вже давно не називають АТО. Її наймення — війна, і її покликала частина людей, які зараз притихли за темними вікнами…

Серед ночі Настя прокинулася в тривозі, відчувши, що лихо десь зовсім поруч. Вона навшпиньки пройшла до кімнати сина, він спав.

— Чи не з мамою щось трапилося? — полізло в голову. — Може, з Іванною горе?

Настя вийшла на балкон і поглянула в бік Лисичанська. Там на пагорбі чи десь за ним палала величезна рожева заграва. Незрозуміло, що горіло, лише чорне небо було підсвічене полум’ям.

Вранці розлетілася новина: на НПЗ, який терористи колись зайняли, влаштували там свій полігон та облаштували вогневі точки, горять цистерни з мазутом. Місто на пагорбі було ніби в тумані. Чорний дим стояв стовпом. Лише опівдні він став темно-синім і спромігся піднятися вгору, розпростертими крилами зловісного птаха розпластався над пагорбами, укутав весь Лисичанськ.

Від спостережень Настю відволік телефонний дзвінок. Вона дістала з кишені халата мобільник і здивувалася — телефонувала Аліса.

— Насте, Іван пропав, — сказала вона відразу, навіть не привітавшись.

— Як пропав?

— Уже добу нема з ним зв’язку.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оголений нерв: роман» автора Талан С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 209. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи