— Добре, що все обійшлося.
— Дядьку Вадиме, я почну прибирати? — сказав Геннадій і, не чекаючи відповіді, почав віником згрібати розбите скло.
— Можеш розповісти, що сталося? — звернулася Настя до Вадима.
— Ходімо на кухню, ти мені завариш чай, а я розповім.
На кухні також повилітали шибки, всюди були уламки скла та відвалена штукатурка. Настя рушником змела скло зі столу та стільців, поставила чайник на плиту.
— Мелють, що Нацгвардія обстріляла місто, — почала Настя розмову.
— Одразу після обстрілів примчались козачки, визбирали всі осколки і швидко звідси поїхали, — сказав Вадим. — Це про щось тобі говорить?
— Намагаються щось приховати?
— Слушна думка. Наші війська стоять поблизу Варварівки, а звідти сюди кілометрів чотирнадцять, і поблизу Старої Краснянки — це сімнадцять кілометрів. З міномета не міг снаряд сюди долетіти, — пояснив чоловік. — Я це знаю, бо був на службі, до того ж не треба великий розум мати, щоб подивитися на пошкодження будинків і визначити, з якого боку стріляли. Без краплі вагання скажу тобі, що стріляли з боку блокпосту бойовиків.
— Я теж не повірила, що наша армія стріляла у своїх людей. На третьому поверсі ніхто не постраждав?
— Ні, мешканці квартири поїхали до батьків у Кремінну, — сказав Вадим. — Уяви, вони щойно зробили капітальний ремонт своєї трикімнатної квартири, купили нові меблі.
— Так, — протяжно мовила Настя, — повернуться люди додому, а на них чекає великий «сюприз».
Настя налила чай, поставила перед чоловіком, сама стала позаду нього і задивилася у вікно на пошкоджений легковик поруч з будинком.
— Пий, поки гарячий, — сказала вона і поцікавилася: — Дуже розбита квартира на третьому поверсі?
— Стіни ніби хто навмисне глибоко поштрикав кожні п’ять сантиметрів.
— Не пощастило людям.
— Це не їм, а мені не пощастило, — задумливо і тихо промовив чоловік.
— Чому? Вікна можна замінити, це не страшно.
— Страшно те, що не був у тій сусідській квартирі під час обстрілу. І цього разу мені не пощастило.
Настя зробила невеликий крок вперед, підійшла впритул до Вадима, поклала руки йому на плечі. Вона була від чоловіка так близько, що відчувала запах його тіла та парфумів і в неї одразу зашуміло, задзвеніло в голові, по тілу розлилася тепла хвиля.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оголений нерв: роман» автора Талан С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 172. Приємного читання.