Розділ «Юрій Андрухович Листи в Україну. Вибране»

(його небіжчик тато — знаний кат),

а вночі приводить у закляклу тишу

крилатих і підпоєних дівчат.

Злякані амури. Під’яремні псиська

шукають у жаливі кість крила.

Це розправа з ангелами — ангелорізка,

це пісня жолобками потекла.

Ми ж, умивши пивом пересохлі мізки,

згорнувши небеса в густий рулон,

та й гостимось на паперті птахорізки

у місті, що зоветься Вавилон.

3. Єхидна

Повертаємся, всіявши зойком оази, —

кров на піхвах, засмага східна.

Та зачинено місто, мов острів прокази

або клітка, в якій єхидна.

Поки нас не було, поки нас у пустині

прошивала сурма побідна,

на стовпах і криницях, мов сіль на хустині,

проступило тавро: єхидна.