Розділ «Юрій Андрухович Листи в Україну. Вибране»

Охоронці стоять непролазні, мов чагарник.

Зостається одним-єдина розвага:

привселюдне спалення чарівниць.

І повзе звідусюди понуре голяцтво —

цей маленький народ із піском у ротах.

Непристойні слова на фасадах палаццо

і судилище тлустих сутанних сутяг.

А ворожка, чи то чаклунка, чи відьма —

наче свічка, готова згаснути — лиш дихни!

(Містечковий дурень регоче ридма,

і під гавкіт собак розгоряється хмиз.)

Я обстав би за тебе, мала посвітачко в жалобі,

я твій попіл, мов пам’ять, по дрібці зберу,

але хлопці з киями взялись до наших суглобів,

і вони плюють на цей старовинний брук.

І підноситься стовп вулканічного ревного жару —

стоїмо й мовчимо, як по горло в ріці.

Просто хлопці в беретах мають вівчарок,

і вони роздерли б нас, як зайців.

Ти гориш, наче книга, в якій недописано слово,