Розділ «Юрій Андрухович Листи в Україну. Вибране»

Як тяжко повертатись на рівнину,

скотитись по гладенькій мерзлоті

чи з’їхати, як я, на животі

в ту вуличку, що вигинала спину,

під маскарона бороду цапину,

де пияки, трамваї і святі,

де, все одно недремна, мов радар,

націлений на сни, чигала зрада,

а вихудлий біблійний виноградар

на брамах був розіп’ятий, сподар.

А з радіол шипів різдвяний дар

(хоча його й забрязкала естрада).

Туди, де всюди відбувався сон —

тяжкий, похмільний, післяноворічний,

туди, де кожен п’яний був зустрічний,

а всі зустрічні — п’яні. В унісон

співали ми, забувши про фасон.

Хоч ми й були, мов мандрівні актори,

і в нас був Ігор, він сурмив, як ас.

Якась наївна віра у Парнас