– Бабуся тобто, так. Від Остапа? – крізь сльози запитувала.
– Так, – хитав проклятий ствердно головою.
– То вона його знає? Звідки? – цікаво розпитувала.
Проклятий тільки стенав плечима.
– Передала мушлю ще вдома? – мала знати все.
– Ні. Тут. Через вік-но для без-душ-них. – говорив уже майже не затинаючись. Але наче через силу. – Тобі туди не можна. Гибель.
– Тут і таке є, і вдома також таке є, – робила правильні висновки. – Бабусенько, рідна моя! Що я без тебе варта?
Проклятий досі стояв на місці, ніби не все ще сказав. Чекала.
– Не пити завтра з чари: ні з рук друга, ні з рук ворога.
– Що не пити? Що? – перепитувала.
Але проклятий говорив далі, мов завчену мантру:
– Побачиш, бо підступ усе. Мор хоче обдурити. Ману наведе. Коли станеш втрачати себе, затисни в руці це. Любов допоможе. Вона світло. Думай про неї. А тепер спи…
Проклятий простягнув перед собою руку, але цього разу вона ховалася в рукаві.
– Спи. Спи, дитя. Довгий день.
Вона ще хотіла щось запитати, але раптом відчула незбориму слабкість в тілі, свідомість вимкнулася, і весь простір у голові заполонила пісня, яку співала їй малій бабуся у дитинстві. І Мальва майже щаслива заснула.
Ой ну, люлі, дитя, спать!
Пішла мати жито жать
Та й вижала три квітки:
Що первую сонливу,
А другую дрімливу,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати « Зворотний бік темряви» автора Корній Дара на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 31. Приємного читання.