Розділ «ВІДЬМА НАВЧЕНА Містичний детектив-трилер»

Наукова розробка приватної лабораторії Олексія Трача полягала саме у відкритті зовсім нового способу вилучення чудодійної речовини з виноградового матеріалу. Кілька місяців спостережень за людьми різного віку, яки приймали препарат, названий «Амброс», довели, що пацієнти перестають хворіти, а деякі з них вилікувалися від задавнених хвороб. До того ж, у всіх цих людей спостерігалося швидке омолодження організму. Відтак виникла потреба у великих коштах, аби налагодити власне виробництво чудового препарату. І ось Олексій отримав потрібні гроші — як допомогу однієї з підкомісій Євросоюзу — в рамках програм грантів для розвитку біотехнологій в Україні.

Того дня натхненний Трач увійшов до лабораторії.

— Привіт! Танцюйте всі! — мало не вигукував Олексій. — Лист із Брюсселя!

— Ну?! — світило біохімії Олександр Миколайович, або ж Сашко — для своїх, напружено тримав руки в кишенях білого халату.

— Так чи ні? Кажи, не тягни! — усміхалася Людмила, дивлячись на переможний вираз обличчя Олексія.

— Йєссссс! — закричав Трач.

І тут навіть змарнілий Андрій і мовчун Володя почали підстрибувати від радості. Всі обіймалися й вітали одне одного з перемогою.

— Тепер справа піде! — очі в Олексія блищали. — Закінчуємо апробації, розширюємо виробництво… і наш «Амброс» даруватиме жінкам і чоловікам вічну молодість, здоров’я, а нам до того ж — і гроші!

— А якщо нам вдасться вийти на ринки Європи і Америки… — замислено мовив Сашко.

— Ну, тоді вже всій світовій фармацевтиці буде команда: «Ховайся!», — іронічно зауважив Володя.

— Акції нашої фірми будуть дорожчі за які-небудь «майкрософтівські»! — уже мріяв Олексій.

— Ой, не кажи «гоп!», наш улюблений шефе, — зітхнула Людмила. — Ти уявляєш, скільки ще треба здолати сходинок бюрократії й конкурентів на цьому шляху? Он китайці вже штампують якийсь «напій вічної молодості» невідомо з чого…

— Все я чудово уявляю, і навіть краще, ніж ви, — став руки в боки Олексій. — Не ображайтеся за ці слова, але ви — науковці, а я — самотній воїн на бізнесовому полі…

— Слухай, воїне, — звернувся до нього Андрій. — Давай хоч до якогось генделика зараз вийдемо. Бо вже обід, а на самій каві весь день не попрацюєш…

— Усіх пригощаю піцою! — урочисто мовив Трач. — Шампанське і омари — трохи згодом, як зведемося на ноги. Уперед!

Глава 10

Київ, сеpединa вересня 2007 року

Того дня в анатомічному театрі студенти, і серед них Оксана, мали розтинали трупи.

— Давай сюди, — почувся голос із-за дверей. — Хай спробують. І та мала студентка, скільки їй років? Нехай привчається бачити всяке-різне, ха-ха-ха!

На каталці до приміщення ввезли маленьке тільце, вкрите простирадлом.