Розділ «ВІДЬМА НАВЧЕНА Містичний детектив-трилер»

Андрій сів, похмуро подивився у вікно. Потім заховав Біблію і сказав сам до себе:

— Треба з кимось порадитися.

Глава 14

Київ, 10 березня 2008 року

Сумний, блідий і вочевидь нездоровий Андрій розмовляв на роботі, в лабораторії, з колегою Людмилою, якій він, поза всяким сумнівом, подобався.

— А що лікарі кажуть? — запитувала молода жінка.

— Людмило, ну що вони скажуть? У мене ж нічого не болить, все наче гаразд, а почуваюся недобре.

— А ти п’єш «Амброс», як усі ми? — про щось подумала Людмила. — І справді, чудовий препарат — не лише тому, що це наша власна розробка…

— П’ю звичайно… — кивнув Андрій. — Але, вочевидь, він не діє на мене так, як на інших.

— Слухай, Андрію, а чи не сходити тобі до ворожки?

— Ворожки? — здивувався молодий чоловік.

— Так. Ти не переймайся — всі зараз ходять, — поспішила заспокоїти його Людмила. — В мене є знайома бабця, вона бачить усе! Розповідає людині, як є і як буде. Всю її долю. Просто диво! Дати адресу?

— Гм! Давай, — Андрій вагався, але відкинув сумніви. — Спробую заради цікавості.

— Візьмеш із собою, як будеш іти, паляницю і білу хустку, — по-діловому напучувала його Людмила. — Не забудь!

Глава 15

Київ, 13 Березня 2008 року

Андрій довго їхав якимись манівцями, відриваючись від керма автомобіля лише тоді, коли необхідно було швидко звіритися з мапою міста. Нарешті на далекій околиці він за номером будинку й описами Людмили впізнав потрібну будівлю.

…І ось Андрій уже стукає у двері будиночка.

— Ти від кого? — долинуло без привітання запитання бабці з-за дверей.

— Від Людмили… Дмитрівни! — голосно відповів Андрій.