TextBook «На поромній переправі в Грушеві в липні 1937 року Олекса Шамрай і я вступили до молодіжної націоналістичної організації «Юнацтво» в присутності керівника Крайової екзекутиви Ребета і зв'язкової Коновальця Заячківської…»
Й тоді до Олеся прийшла відвага: він готовий прийняти смерть, щоб покрити нею ганебний гріх зрадника… Змити ганьбу ціною власного життя, щоб у пам'яті людей не зосталося від неї й сліду.
«Він говорить правду, – сказав Олесь. – Я вступив до ОУН, щоб разом із своїм народом вигнати червону орду заброд з української землі».
«Ти легко викрутився від неприємних процедур», – вишкірив чекіст зуби в злобній посмішці, з жалем глянувши на знаряддя тортур.
Олесь упіймав винуватий, жалюгідний погляд Ферлея й проказав до нього з відтінком співчуття в голосі:
«А як ти збираєшся витримати тортури сумління?»
Ферлей стояв покірно, немов під стінкою перед розстрілом, по його обличчі текли струмками сльози: зрадник востаннє оплакував своє колись чисте сумління.
…Суд над п'ятдесятьма дев'ятьма членами молодіжної організації ОУН «Нова генерація» відбувався у приміщенні львівського обласного НКВД на вулиці Пелчинській – 18 січня 1941 року, на Щедрий вечір, перед Йорданом.
У півокруглій залі на другому поверсі сиділи кількома рядами підсудні. Передній і останній ряди зайняли озброєні чекісти, на подіумі вивищувались над приреченими прокурор, суддя й захисник. Процес розпочався словом прокурора. Він довго говорив про золотий вересень, який приніс Галичині визволення, обзивав підсудних відщепенцями й бандитами і вимагав для всіх смертної кари.
Після прокурорської промови суддя почав викликати на підвищення звинувачених і ставив їм лише одне питання: чи готові ви розкаятися й просити прощення в народу за вчинену державну зраду? Ніхто не каявся, навпаки – відповіді звучали як звинувачення окупантам…
«Я знала про підготовку збройного повстання й була готова взяти в ньому участь…»
«Я член ОУН, ворог совєтської влади й буду боротися з нею до кінця життя…»
«Як націоналіст, я поклявся боротися за самостійну Україну проти будь-якого окупанта, і якщо нас поневолила совєтська влада, буду змагатися за її повалення…»
«Я зв'язкова ОУН. Навіть якби мене звільнили, я б далі боролася проти ненависних совєтських катів…»
«Якби Організація Українських Націоналістів наказала мені вбити Сталіна, я б з охотою виконав це доручення…»
«Я прагну відновлення незалежної Української держави, і якщо треба буде знищити когось із партійних працівників, – зроблю це без вагання…»
Олесь Шамрай повторив ті самі слова, що сказав слідчому чекістові в камері тортур.
Іван Ферлей весь тремтів, а коли його викликали, не міг підвестися з місця, лише простягнув уперед руки, немов хотів запитати суддів, чому його завели до цієї зали, коли він виконав усі вимоги слідства.
Захисник просив суд зменшити кару звинуваченим, враховуючи їхню молодість і природну протестність, виховану в умовах польської окупації.
Його перебив прокурор:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Торговиця» автора Іваничук Р.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 17. Приємного читання.