TextBook – Є два варiанти: бичкiв з коровами розвiшаємо. Або додамо ще й кульок торiшнiх…
– Я б саму рогату худобу залишила. А пiд ялинку – сiно.
– Та де ж його вiзьмеш?…
– Тодi без сiна. Чуєш, Свєт, зараз приїде один крутий замовник… Ми вже мали попередню розмову… Будемо говорити про вигiдний контракт. Якщо йому мої ескiзи сподобалися, доведеться нам мiняти свої плани i попрацювати трохи в царинi реклами. Я – у себе.
Щойно вiдкрутила брасматик i провела кiлька разiв щiточкою по верхнiх вiях, дверi за спиною обережно прочинилися, Свiтлана помовчала i сказала чоловiчим голосом:
– А рота, коли очi фарбуєш, для чого вiдкривати?…
Туш ледве не випала з моїх рук.
У дверях стояв вiн. Нi, не вiн. Нi, таки вiн!
Без бороди, поголений, усмiхнений. Очi тi самi – iронiчнi, бурштинового кольору.
Мороз обсипав мене вiд скронь до пiдборiддя. Бракувало хiба зомлiти.
Але вiн, щось вiдставивши убiк, уже був бiля мене. Обхопив мiцними руками, розвернув, притиснув до себе спиною. Сухi губи вже торкалися шиї. I голова моя сама вiдхилилася трохи вбiк i назад. Так почувається горiшок у шкаралупi, квасоля у стручку, дитина в материнському лонi…
Вiд нього йшов запах нової шкiрянки, але й ледь вловний запах вовка, полину, лiсу, дикостi. Чудовисько перетворилося на принца. Лиш побляклi шрами на руках залишилися.
– Що сталося? – запитала, не впiзнаючи свого голосу.
– Усе розповiм… – Що вiн там робить?… мою потилицю нюхає! – Почекай…
– Почекай?! Два з половиною мiсяцi! Два з половиною мiсяцi, хай тобi грець! Невже ти думаєш, я тобi це подарую?
Вiн щасливо мугикнув, ще мiцнiше стискаючи обiйми.
– Збирайся. Я за тобою приїхав. Потiм усе розповiм.
Аякже! Усе кину i пiду за навiженим дикуном! Сiмдесят п’ять днiв не давав про себе чути, немов пiд землю провалився! Чхав на те, що увесь цей час думаю я! Ми що, в дотелефонну епоху живемо? Якi можуть бути пояснення? Невже хтось у них повiрить? Я що, подiбна на божевiльну?… Що сталося, чорт забирай?!
Я видерлася з його рук. Вiн розстебнув блискавку на куртцi, по-хлоп’ячому показав менi очима на перстень, який висiв у нього на грудях на шкiряному пасочку.
– Ми тебе знайшли. Збирайся.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тамдевін. Вовчі історії замку Гербуртів» автора Вдовиченко Г.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „III. Вiн та вона“ на сторінці 5. Приємного читання.