У бій за волю

Жартун куйовдить буйні гриви

Убрались верби на ставку

В сріблясто-ніжні переливи.

І знов весна. А в серці вир!

Осінніх мряк, ночей кошмари,

Безлюддя дике та пустир, —

Холодно злі німі примари..!

Та ні! Обман! Я житиму!

Ще день, ще мить, — пора нагряне, —

В закуте серце — крицю злу

Весна, моя весна загляне!

Запоріжжя, 1957 р.

ДАВНЕ ЛИХО

Ой баюньки — баю, все тихо —

Там мати сина присипля,

Малює в пісні давне лихо…

Дрімає в люлечці маля.

Матуся шепче: «Спи, синочку…»

Ой люлі-люлі, баюньки-бай,

Весна мережає сорочку,