Розділ «1»

— Кого ти мені нагадуєш? — спитав він.

Я подумала, шо пора іти додому, і встала.

— Стій! — вдруг скочив з місця таємничий незнайомець і схватив мене за руку. — Ти ж… Не вірю!.. Ти ж…. Мінетія!!!!

Я злякалася:

— Відпусти мене, моніяк!

Він був дуже сильним і мав залєзну хватку, але ж і я була не зі слабких. У нас у Підгуляївцях такі дівчата — ого-го!

Я таки вирвалася і побігла. Біжучи, запримітила, що нахожусь на Курячій гірці. І побачила, що містер Ікс роздряпав мені до крові руку.

Прибігла я до своєї комори. Мумріков якраз вертівся на соломі. Накрила його рядниною, а сама вимазала кров’ю нову білу сорочку й простиню. Після того повернулася на бік і заснула солодким-пресолодким сном під свайбену сороміцьку пісню:

Там, на долині,

Пасла пизда свині,

Мішком обгорнулась,

А хуєм застібнулась…

…Прожила я з Мумріковим після того пару місяців. Йобар він нікудишній. Але я надіялась забеременіть од його.

От ви, дівчонки, даже не представляєте, шо значить каждий місяць ждать, шо ти, наконєц, беремена, а з цієї мічти получаєцця великий пшик. Це таке западло!

Послі каждого, як то кажуть, збліженія з первої сікунди начинаєш ждати рібйоночка, маненького, розовенького — чи то хлопчиська-горобчиська, чи то дівчаточко-кирпаточко. Ходиш як дурна по селу, заглядаєш у кажну калясочку, їдеш у город — і три часа «вибираєш» одьожку для свого пиндика. Каждого вечора лягаєш спать і мічтаєш, шо тут от, під боком, сопе таке манюнє, таке рідне, таке ненаглядне і смокче твою цицьку!.. І вже перебираєш в умі всі імена і приміряєш до свого манєнького хлопчика чи дівчинки… А тоді приходить полнолуніє — і всьо! Менструвація! Піздєц твоїм мічтаніям!

А тіло твоє од розчаруванія просто рветься на часті, а твоє лоно ридає кровавими сльозами і кричить: хочу дитинку! Дайте мені дитинку!

Ох, як же начинаїш ненавидіти своє тіло — розкішне, пишне і не іспользоване по назначенію! І начинаїш ненавидіти свого мужа — хілого і профнепригодного. І начинаїш наневидіти все, шо називаєцця бридким словом «сєкс»!

І як тільки це тщедушне тільце мужа начинає наближацця, тебе пронизує таке отвращеніє, шо хочецця на нього виригати все своє «хве».

І, канєшно, началися у нас проблеми, того шо всі мужики — самодовольні свині. Вони всю вину за неудачі скидають на нас.

І він, падло, пішов по рукам…