Розділ «1»

— А ти подивися на себе: губата, цицьката, сраката!

— А ти? Шо, завидуєш? На себе глянь: міжду прочім, гдє твая грудь?

Тут три Свєтки, як усігда, поскандалили. Правда, слєгка. Без побоїв. Третім чуттьом вони помнили: зара’ прийдуть потенціональні сексувальні партньори, так шо бицця, особенно по морді, нежелатєльно.

Аж ось і ввалилися наші інтіліктуали — Лопата, Кісточкін, Черепок — і Пашка Кочерга, Брігадір.

— Дружечки наші, любушечки наші, посміхніться!

А чого ж це нам було либу давити, якшо ті бояри приперли якийсь цурупалок, а нам зі Свєтками украшай його, як новогодню йолку.

Ну, не буду занудою, — украсили. Украсили й сіли за стіл. Всі архіологи, окромя мого, як настоящі архіологи — багато випили, мало закусили і начали приставать до Свєток. А моє ж падло сидить і держить мене за руку — не відпуска. Я не видержала: моргнула батяні, мовляв, треба підпоїти молодого. Батя пойняв мене як нада, і став підливати своєму зятьові в чарочку. Тіко трохи перестарався: через п’ять минут мого женіха вже нічо’ не інтересувало, даже тема скіхських хвібул, не говоря вже про мене.

Ну шо ж, вздихнула я горько і собі перехилила чарчину-другу. Дивлюсь: у хаті — нікого, а лампа на стелі хитаєцця і крейда сиплецця на празничний стіл. Шо таке? — думаю. Або я перепила, або землєтрясєніє. Але на всяк случай рішила провірить горище — миші там завелися слоноподібні, чи шо? От вилізла я на горище, привикаю до темноти і чую… чую запах секса. Пробираюся між павутинням і кроквами, прислухаюсь до стогонів і своїм локатором оприділяю: вібрації ісходять з грудей Свєтки Борщ. Придивляюсь і думаю: а де ж Кісточкін, який лоскотав їй поміж цицьками? Вивалила баньки — нікого немає. Невже, думаю, Свєтка до того істомилася од отсутствія любві, шо сама з собою… теє?… Не може буть! Тіко не Свєтка Борщ!

Тут уже мої очка попривикали до темноти, дивлюсь-дивлюсь і — ура! — примітила. Він був під Свєткою, в сіні, а вона на ньому гоцала, як на коні!

Господи! — перелякалася я. — Та вона його своїм вєсом роздушить! Та в моїй же хаті! Та ше перед собитієм! Як найдуть труп у мене на хаті, то моя свайба розстроїцця, та я ше старою дєвою так і останусь!

— Ґвалт! — кричу я. — Свєтко, ти шо, чокнулась? Ти ж його, мов гвоздка, забила в дошку, як ми його будемо вишкрябувати?

Свєтка Борщ глянула на мене мутними очами і нічого не пойняла. Зато із сіна вигулькнула довольна рожа Кісточкіна і підморгнула мені:

— Прісоєдіняйся, нєвєста!

Я плюнула спередсердя і полізла вниз. Рішила випить. Прихожу в хату, а Мумріков спить, як рібйонок, і в ус не дує.

Я налила чарчину, зирк, а нічим і закусить — нада йти в комору до бочечок з квашеною капусткою, огірочками та яблучками.

Взяла я миску і пішла до комори, клацаю клямкою і вдруг чую:

— Занято!

— Шо? — перелякалася я. (Думаю, може, це я в тувалєт зайшла? Та нє, вроді в комору-таки).

— Хто тут? — питаю.

— Подожди, Галько, ми щас кончім! — прошкварчала Свєтка Кисіль.