TextBook – Будьте здорові, діду!
– Будь здорова й ти!
– Сідайте, діду, втомилися?
– Сядемо, час і відпочити.
– Прошу ближче до печі, скиньте кирею і не погордуйте, повечеряйте з нами, чим Біг послав.
Дід поволі опустився, зняв кирею і озирнувся, нібито хотів і міг когось побачити…
– А дочка де?
Дарина підійшла.
– Еге, як підросла: давно не був у вас, – поклав руку їй на голову. – Е! Заміж пора… все росте… а нам час і спочити!
– Ех, діду, куди вам спішити, ви ще не старий!
– Що ти, пані, – дід ласкаво усміхнувся, – я і сам забув, скільки мені років… багато… багато… То давай, що там у тебе наготовлено?
Дід перекусив.
– А що, дідусю, в білому світі діється? Чи не чув ненароком про похід пана Жмайла?
– Чув, чув, можна й заспівати! – Дід розпушив вуса: – Ану, хлопче, подай мені бандуру!
Він обережно витяг її з мішка, здмухнув порох. Пролунали перші акорди і всі принишкли. Пальці вдарили по струнах і полилася урочиста дума. Про похід пана Жмайла йшлося в ній, про звитягу його хоробрих товаришів та про завзяття пана Романа. Гей, багато сміливих лицарів, але ніхто не зрівняється з молодим Громикою!
Завмирає Даринчине серце, ловить кожне слово. Переможна була битва: далеко загнали козаки татарське військо, багатьох бранок відібрали, та тільки погано вона скінчилася: бачили козаки, що в старого Громики на спині невигойна рана. Сором пойняв козацькі душі: хто міг нанести той підступний удар ззаду? Поховали козаки старого Громику, та, певно, Бог покарав їх за чиюсь зраду, бо відтоді жоден козак ще не повернувся додому.
Тоді Україна зажурилася,
Де ж ви з паном Громикою опростилися?
Тоді брати-орли заклекотіли,
Де ж ви нашого Громику поділи?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Антологія української фантастики XIX—ХХ ст.» автора Винничук Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Людмила Старицька-Черняхівська“ на сторінці 14. Приємного читання.