Розділ «Частина 2 Дім на краю вічності»

У вічі вдарило яскраве світло ламп. Примружилася. Коли очі звикли до світла, спробувала роздивитися чоловіка. Він сидів у кріслі й також спостерігав за нею.

— Одягнися, — наказав він.

Обвела приміщення поглядом. Аніщо у кімнаті не лякало. Це відбудеться у іншому місці.

Не ті двері.

Зістрибнувши зі столу, відшукала одежу, яку охоронці акуратно склали на невеличкому столику. Спершу вдягнула медальйон, потім інше. Стала розтирати зап’ястки.

Знову коридор.

— Хочеш у туалет? — чоловік перервав її думки. Вона кивнула, і він відвів її в невеликий коридор, вказавши на двері. По тому завів її до іншої кімнати.

Невеликий столик. Цигарки. Кавник. Пляшка. Два келихи.

Знову не ті двері.

Це — не та кімната.

— Сідай, — кивнув, указуючи на одне з крісел, і влаштувався навпроти, — раджу почати з кави та цигарки. Поки не останньої, — пожартував він.

Слизькі стіни темного, наповненого чудовиськами коридору.

Спати не хотілося, але від кави не відмовилася. Простягнув їй запальничку й допоміг запалити цигарку. Знову взялася його розглядати. Весь дихав життям. І силою. Стало страшно. Знову. Сильне обличчя. Доволі привабливе. Але. Щось у рисах було не те, але не могла зрозуміти, що саме.

Немає часу.

Часу немає.

Біла сорочка. Темні брюки. Одягнені майже однаково. Вони. Тільки. Верхні ґудзики. На сорочці. Є. Розстібнуті. Його сорочка має комірець. Її — ні. Але. Вона теж може бачити його шию.

Іди далі!

Мимоволі стала знову порівнювати його з Еріком, намагаючись зрозуміти, де помилилася під час їхньої першої зустрічі. Вони, здавалося, були одного віку й справді трохи подібні зовні. Проте цей був вищий, і його волосся, також темне, закоротко підстрижене. Але головна відмінність — погляд. Жваві насмішкуваті карі Ерікові очі сплутати з важким поглядом зелених очей неможливо. Погляд мертвяка. Легко уявити, як холоднокровно завдає він удару. Як піднімає відрубану голову і, знявши пов'язку, дивиться в широко розплющені очі, в яких згасає життя. Айсберг із маленькою верхівкою. Спробувала пірнути глибше, але вдарилася об стіну. Пригадала пораду коменданта й осіклася.

Не зупиняйся!

— Подобаюся? — почав він розмову.