Потягнулася до пов’язки, але він забрав її руки від обличчя і звільнив ноги. Перевернув на спину і знову промасажував шию. Нарешті дав спокій, звелівши трохи полежати. Не відчувала його погляду, але знала, він десь у кімнаті. Потрібно набратися сил. Він угадав її думки, підійшов.
Запам’ятовуй!
— Не напружуйся. Не робитиму цього тепер. Пізніше. Значно пізніше. Над ранок. Розслабся.
Що?
Шлях!
Розслабитися й справді пощастило. Відчула себе рибиною, викинутою з лона океану велетенською хвилею. Зосередилася на відчуттях дотепер незвіданих. Глибоких. Вичерпних. Згадала про Еріка. Відчула нестерпний жаль. Біль невтіленого. Бо пережила з іншим. А з ним ніколи…
Треба буде запам’ятати.
Трохи згодом чоловік підійшов до неї й легенько торкнувся плеча.
— Встань і зніми пов’язку.
Буде?
«Буде» — не буде.
Потім стане в нагоді.
Коли-не-буть!
Бути?
Не бути?
Коли?
Підвелася. Сіла.
Нарешті.
Розв’язала тканину, наче віддерла її від обличчя.
Двері.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Елізіум» автора Чибізова Наталія на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 2 Дім на краю вічності“ на сторінці 96. Приємного читання.