Нарешті Ліза змогла роздивитися його одяг. Він, як і вона, в джинсах. І в футболці. Ліза тієї ж миті здогадалася, звідки речі, й подякувала. Він трохи зніяковів. Сказав, що не був певен, чи підійдуть їй речі. Ліза зробила висновок: він пограбував гардероб своєї подружки, чи, радше, дружини. Ця думка боляче вколола, хоча чому це має її хвилювати? Вона була останньою людиною, кого це мало б цікавити, проте не стрималася.
— Ваша дружина не сильно пручалася, коли в неї забирали речі?
Ерік посміхнувся:
— Зовсім не протестувала, навіть допомогла підібрати одяг. Кепсько у цьому тямлю. Я б заблукав у її гардеробі.
Поспостерігавши за Лізиною реакцією, Ерік вирішив, що несправедливо буде довго мучити її.
— Не засмучуйтеся, пожартував. Я неодружений. Поки що. Розлучився кілька років тому. Але одяг справді підбирала моя дівчина. От ви вже дещо про мене знаєте. На честь цього перейдімо на «ти», й ти мені розкажеш про себе. Наприклад, можеш помститися, похвалившись, який чудовий хлопець залишився в тебе там.
Від слова «там» запекло і стало нестерпно боляче. Так багато містило це слово, що Ліза ледве стримала сльози.
— Так, щодо відсутності дружини ти мене заспокоїв. Саме мене це має найбільше хвилювати. За теперішніх обставин, мені на це, м’яко кажучи, плювати.
Еріка кинуло в жар. Ліза, помітивши, як кров кинулась йому до обличчя, вирішила, що з ударом вона, мабуть, переборщила, й повернулася до запропонованої теми:
— «Там» нікого не лишилося. Отже, й плакати буде нікому. Я маю на увазі те, що ти вкладаєш у поняття «хлопець».
— А цей, Роберт? Ви, здається, заприязнилися, та й навіть зблизилися останнім часом?
Лізу його питання починали дратувати.
— Дякую. Тепер бачу, принаймні за вікнами спальні ви не стежили й свічки над нами не тримали.
Ерік був настільки приголомшений, що зовсім утратив відчуття належного ритму:
— У вас із ним нічого не було?
Ліза похитала головою, й Ерік зрозумів, що такий початок розмови різко погіршив їхні стосунки, які вже починали складатися. Мабуть, і з переходом на «ти» він поспішив, спровокувавши агресію. Раптово Ліза розвинула тему.
— А треба, щоб було? Нащо псувати хлопцеві життя? Й, урешті, мої останні стосунки тепер уже в усіх сенсах були нелюдськи складними, тож починати нові не виникало жодного бажання. Сподіваюся, йому з Мері поталанить. Якщо, звичайно, ви дасте їй час.
Ерік вирішив зробити Лізі подарунок:
— Вона заслабка, тож нею поки особливо не цікавляться. Я, зі свого боку, спробую, щоб вона, якщо можливо, не потрапила до списків. Як пощастить, виб’ю для неї дозвіл на виїзд.
Ліза посміхнулася:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Елізіум» автора Чибізова Наталія на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 2 Дім на краю вічності“ на сторінці 27. Приємного читання.