Розділ «Частина 2 Дім на краю вічності»

Випустіть!

— Щоб прийняла його. Тобі спочатку надали право вибору. Хотіла іншого — мала вибирати людське правосуддя. Усе простіше. Швидше. Тебе б кинули до брудної камери на зогнилу солому, потім виволокли б на ешафот, поклали під ніж гільйотини, й усе б швидко закінчилося. Не чинимо так. Я так не роблю. Грай тепер за правилами. Погодилася. Хоча, хочеш правди? Не мала вибору. Залякавши й обдуривши, тебе змусили погодитися. Інквізиція ніколи б не віддала тебе до рук людського правосуддя. І людське правосуддя ніколи б не взяло на себе відповідальності пролити твою кров, усвідомлюючи наслідки.

Що вона робить у цьому коридорі?

— Які наслідки? — поцікавилась вона.

— Нащо тобі це тепер? Для тебе нічого не зміниться. Зробили все, що мали. Привели тебе до ешафота належним шляхом. Тепер я почуваюся спокійним. Відвів тебе туди, маючи на думці дві речі. Перша — хотів, щоб доторкнулася до смерті й удруге не відчувала такого страху. Друга — прагнув переконатися, чи готова ти, чи здатна спокійно покласти голову на плаху, нічого в світі не знищуючи страхом і болем. А тепер продовжимо нашу бесіду. Хочу пізнати тебе краще. Маємо питання один до одного. Не хочу, щоб тебе щось непокоїло потім.

Чи не забагато для однієі маленької дівчинки?

— Те, що ти робив зі мною. Там, на столі. Теж мусиш закінчити?

Розсміявся майже щиро:

— Маленька незаймана дівчинка боїться того, що з нею може зробити чоловік? Ні, вистачить того, чого збираюсь тебе позбавити. Вирішив не завдавати тобі ще й цього болю. Що мав зробити, зробив.

— Робиш таке з усіма? — запитала вона.

— Якщо питаєш про те, що зробив із тобою, то ні, якщо про те, чого не зробив, то так. Ти — єдиний виняток. Це частина процесу, частина ритуалу. Це допомагає.

Ти не маленька дівчинка! Іди вперед!

Тілу — страшно.

Хто я?

— Кому допомагає? — не втрималася вона.

— І мені, і тим, з ким це роблю. Жертву приводять до мене. Налякану. Скуту страхом. Протест. Бурхлива, вибухонебезпечна енергія, здатна знищити все навколо, зіштовхнути світ у прірву мороку. Таке зі всіма. Всі борються за життя й не готові поступитися ним. Але людина може вкрай мало. І слабкий проклятий небагато. Ми готові до таких наслідків. Інша річ — проклятий, наділений великою силою. Не можна його виволокти на ешафот і різким рухом безкарно позбавити життя. За допомогою лише фізичного насильства. Інквізиція витратила довгі роки, вивчаючи природу подібних процесів. Й створила цей заклад. Задля пом’якшення удару і для світу, і для проклятого, якого ми викидаємо з цього світу. Особливо небезпечні прокляті жіночої статі. Тому можеш не боятися. Не братиму на себе відповідальності відкрити світу маленьку скриньку Пандори між твоїх ніг. Не зроблю я цього і з низки інших причин. З жінками-проклятими все інакше. Вони охоче приймають те, що даю їм. Не вдаватимуся до подробиць, думаю, й сама здогадуєшся нащо це робиться. Коли дізнався, що ти незаймана, мав великий клопіт. Але, бачиш, впорався.

— Тож тут не буває чоловіків? Тобі не доводиться мати з ними справу?

Хто я?

— Чому ж не буває? Бувають, але значно рідше від особин жіночої статі.

— І з ними застосовуєте цей метод? — не вгамовувалася вона.