– Він не думав про це‚ посилаючи за тобою карету.
– Але як він змінився! Раніше‚ коли мене провідував‚ голос його тремтів‚ а зараз такий зарозумілий!
Мальвіна хутенько зібралася‚ вдягнула подаровані коштовності і сіла в карету. Альберт зустрів її в передпокої і запровадив до салону‚ де усе вражало багатством. Мальвіна була здивована тим‚ наскільки він змінився‚ став упевненим і дотепним.
– Чи згадувала ти мене коли-небудь‚ Мальвіно‚ звідтоді‚ як ми востаннє бачилися з собою?
– Як не згадати, коли про щастя Альберта тільки й розмов у місті.
– І що ж там казали?
– Різне‚ але нічого певного.
– Нехай плещуть. Я свої скарби здобув‚ нікого не кривдячи.
Поки вони розмовляли‚ пригадуючи все, що було між ними‚ дзиґар на стіні заграв мелодію і вибило північ.
– Хочеш, Мальвіно, – сказав Альберт, – побачити мій домашній театр?
– Хто ж тут буде грати в театрі‚ якщо нас тільки двоє?
– Маю акторів, замкнених у шкатулці.
– Надіюсь‚ я не побачу нічого страшного? Зараз північ.
– Ну‚ ти ж не думаєш‚ що я можу бути настільки жорстоким? Не бійся‚ побачиш тільки дива‚ які для тебе незбагненні.
Сказавши це, взяв кремінь і викресав вогонь. Дивні чуда побачила Мальвіна: іскри‚ що падали на підлогу, формувалися у вогники‚ а з вогників народжувалися діти. На їхніх головах палали кучері, очі‚ мов іскри‚ червоним мигали світлом і барвисті метелики тріпотіли крильцями у них на раменах. Одні літали під стелею‚ формуючи розмаїті фігури, інші по столах, канапах, по підлозі, наслідуючи звірят, птахів і комах.
– Ах! Досить, досить вже того! – закричала Мальвіна‚ не в змозі далі дивитися на ці сцени.
– Тут нема нічого страшного! Це тільки купідони, які супроводжують прекрасну Венеру.
– Але ж у них на головах жахливе полум’я! Я боюсь!
Альберт змахнув рукою і все зникло. За розмовою їх застав світанок.
Мальвіна, повернувшись додому, не могла заспокоїтися і все розповіла подрузі. Звичайно‚ під секретом. Обоє дійшли висновку‚ що в образах дітей мусили бути злі духи‚ а сам Альберт – чорнокнижник, і завдяки чарам набув своє багатство.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Антологія української готичної прози. Том 1» автора Винничук Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Іван Барщевський“ на сторінці 37. Приємного читання.
TextBook