Розділ «Іван Барщевський»

Антологія української готичної прози. Том 1

Потім вуж поповз із гори вдолину‚ звиваючись поміж кущів і щораз далі заглиблювався в ліси‚ а Альберт ішов за ним прудким кроком.

Коли почало сутеніти‚ він помітив поміж деревами величний палац, де з кожного вікна било яскраве світло. Вуж‚ звиваючись сходами‚ незабаром опинився у просторому салоні, а з ним і Альберт. Там усі столи були заставлені стравами і вином, лунала чарівлива музика, на стінах блищали люстра і образи в золотих коштовних рамах. Дивувався довго Альберт тим цікавинкам незбагненним‚ розглядаючи всі оздоби палацу, аж ось почув голос‚ який запрошував його сісти за стіл. Їв і пив усе‚ що там було наготоване. По вечері з’явився вуж‚ тримаючи в писку золотий дукат, і підняв перед Альбертом високо голову. Альберт взяв дукат і побачив‚ що на ньому вибито з одного боку полум’я‚ а з другого – корону і вужа.

Коли в задумі поглядав на гроші‚ то знову почувся голос:

– Доки його маєш, будеш мати золота стільки‚ скільки захочеш.

Вуж зник і він зостався сам у салоні‚ але тут пригадав собі пораду незнайомця, якого зустрів у лісі‚ і, дивлячись на полум’я свічки‚ що стояла на столі‚ вигукнув:

– Нікітрон!

Полум’я свічки щораз вище і вище піднімалося вгору і раптом з того вогню сформувалася висока, легка, гойдлива людська постать і опустилася на підлогу.

– Що накажеш? – спитав дух.

– Хочу повернутись додому.

Альберт летів у повітрі вище гір і лісів і за кілька хвилин вже був у своєму покою.

Вдома він вийняв з кишені золотого дуката і‚ ховаючи його до шкатулки‚ подумав тільки: «Щоб вона наповнилась золотом!» – і раптом ціла шкатулка наповнилася дукатами. Радість охопила його і довго він стояв‚ втупивши очі в золото, боячись аби не зникло.

З тих пір сусіди бачили щось дивне: Альберт скуповує найдорожчі люстра, дзиґарі‚ помешкання його світиться від золота і срібла‚ є в нього коні‚ коштовні карети‚ лакеї в дорогих лівреях. Він запрошує до себе гостей‚ дає бали‚ найдорожчих вин у нього невичерпне джерело.

Мальвіна‚ почувши про ту несподівану зміну долі, теж дивувалася, звідки він добув таке багатство.

Довго вона мала надію‚ що‚ може‚ він колись її провідає‚ але минуло кілька місяців‚ а він не приїжджав. Невже настільки змінився?

Прийшла осінь, вечори довгі, Альберт змордований забавами, вирішив усамітнитися. Сухі березові дрова палилися в печі, на столі дзиґар грав мелодію, за стіною осінні шуміли вітри, а він сидів перед вогнем і‚ дивлячись на полум’я‚ поринав у марення, роздумуючи про своє минуле, про невдячність і зраду приятелів.

Коли так перелітав з однієї думки на іншу‚ згадав Мальвіну. Малювалися живо в його пам’яті приємні забави до пізньої ночі‚ а відтак прокинулися забуті почуття і бажання негайно її знову побачити.

Вже хотів був їхати до неї, але роздумав:

– О! Ні! Вона любить багатства, я зараз багатий і господар її почуттів. Не принижу себе‚ як колись, пошлю їй багатий презент і вона з’явиться до мене сама.

Сказавши це‚ глянув на полум’я і гукнув:

– Нікітрон!

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Антологія української готичної прози. Том 1» автора Винничук Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Іван Барщевський“ на сторінці 35. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи