Розділ «Шарль Бодлер СОНЕТИ»

Для одного — спочин, для іншого — турботи, —

Все місто в сутінках ятріє, наче грань.

Хай ницих юрми йдуть в пристанища мерзоти,

На свята насолод і рабських звеселянь,

Щоб потім докором самих себе колоти,

Дай руку, обійдім здаля низотну твань!

Дивись на небеса — в немодних балахонах

Там душі вмерлих Літ стоять, мов на балконах,

І видно поблиски мерехкотливих свіч.

Під аркою моста кривавить сонце воду,

О люба, наслухай шелескотливу Ніч,

Що саваном важким волочиться зі Сходу.

Бентежні погляди, що видають жіноче

Лукавство й ковзають по нашому лиці,

Немов по озері Селени промінці,

Коли свою красу вона скупати хоче;

Останній гаманець з грошима в картяра,

Цілунок жадібний худої Аделіни,

Звук музики, що в ній крик, болесті людини,

Знервованість, печаль і лагідності гра, —