Розділ «Дмитро Павличко СОНЕТИ»

І випав царський жезл з московської руки.

1999

Козацький син з царицею в постелі —

В підлозі аж потріскують клинці.

А за дверима — слуги, як мерці,

А в глибі ночі — солов'їні трелі.

Що з цього буде? Церква в Козельці,

Струнка дзвіниця зодчого Растреллі,

І гетьман України, й невеселі

Родини Розумовських манівці.

Твоя імператриця, мій козаче,

Та ти — не імператор, не владар,

Ти тільки майстер пестощів, одначе

Не випалився твій вогонь задар,

Бо твоє серце голосне й тремтяче

У дзвоні б'є, аж глухне паламар.

1999

Життя апостола, козацька кров, як фана,[2]

Що клекотить крильми, за волю в бій веде;

Бойовика плече від полум'я руде,