Ідуть вони спокійно, по ранжиру,
За гусаком — у хлів плекати тлущ…
О брате мій, оспалий, повен жиру,
Чи бачиш ти з міщанських шкаралущ
Біля хліва наточену сокиру?
1972-2003
ДЗВІНЯкщо ти дзвін, то серце віддаєш
Шнурку на прив'язь, хоч воно залізне…
Не тільки титар, а й створіння злісне
За мотуз може сіпати. Авжеж!
Як ти поет, то в руки сам береш
Своє велике серце правдовісне,
Б'єш ним об зорі — хай од болю трісне,
Але хай скаже все, чим ти живеш!
І заздрості не май до того дзвона,
Що звук йому дається легкома,
Що збуджує його чужа припона.
Для твого серця в світі пут нема!
Воно само собою — світло й тьма,
Твої кайдани і твоя корона.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дмитро Павличко СОНЕТИ“ на сторінці 152. Приємного читання.