TextBook — Сподіваюсь, ми правильно вчинили.
— Безумовно, — сказав він.
— Це ж не лише особисте, так? Це ще й знак нашої доброї волі. Конори мають знати, що не всі Послідовники є їхніми ворогами.
Смирнов гмикнув.
— І тому ти ні словом не обмовилася про Кейта з Джейн?
— Ну, мабуть… Не знаю. Я дуже хотіла запитати, але боялася, що Маріка знову все заперечуватиме. Минулого разу вона була такою щирою, що я мало не повірила їй… А що як ми справді помиляємося?
— Заспокойся, Дейно. Вони там, їм ніде більше бути. Ми добре це знаємо. А Маріка просто майстерно прикидається.
Смирнов говорив так уже не раз і не двічі. Він не мав жодних сумнівів, що Кейт і Джейн перебувають у світі Конорів. Він не здогадувався, не припускав, не підозрював — а знав це напевно. І Дейна Волш знала. З усіх Послідовників лише вони двоє знали правду…
Смирнов висунув нижню шухляду свого стола, взяв звідти невеличкий альбом з фотографіями і став повільно гортати його сторінки. Його погляд зробився сумним і задумливим.
В альбомі були знімки лише однієї людини в різні періоди життя — спершу немовляти, потім маленької дівчинки, далі вже старшої дівчинки, дівчини-підлітка, юної дівчини і, нарешті, дорослої дівчини. Останнє фото було зроблено два місяці тому. Смирнов довго розглядав його, а тоді підвів очі на співрозмовницю.
— Ми неправильно прожили життя, Дейно, — тоскно промовив він. — Самі страждали і дітей змусили страждати.
Вона підійшла до вікна, відсунула штору й задивилися на вогні вечірнього Стокгольма.
— Знаю, Алексе. Це я в усьому винна. Я так не хотіла втратити сина… а в результаті втратила й доньку.
— Ми втратили, — поправив її Смирнов і ніжно, мов до живої істоти, торкнувся пальцями до зображення вродливої білявої дівчини на фотографії.
Джейн променисто всміхалася йому зі свого останнього знімку.
Розділ 32
Попервах Маріка не могла збагнути, що з нею сталося.
Вона лежала на широкому ліжку під розкішним балдахіном, з країв якого, за ібрійською модою, звисали довгі аж до підлоги завіси з тонкої прозорої тканини. Крізь завіси було видно простору світлу кімнату, пишно оздоблену і вмебльовану, знов-таки, на ібрійський манер.
З усього цього Маріка зробила висновок, що знаходиться в рідному світі. Але де? І як сюди потрапила?…
У ліжку поруч із нею, на сусідній подушці спала Аліса. А це геть не в’язалося з довколишньою обстановкою, викликаючи зовсім інші асоціації…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Заборонені чари» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта ДРУЗІ ТА ВОРОГИ“ на сторінці 25. Приємного читання.