Розділ «Частина третя НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ»

— Дякую, місіс Волш. Добраніч.

— Добраніч… Раптом голос Кейтової матері зірвався на схлип. — Ні! Стривайте, міс… леді Маріко.

— Я слухаю, — відразу насторожилася вона. Назвавши її „леді“, місіс Волш тим самим давала зрозуміти, що їй дещо відомо.

— Будь ласка, передайте Кейтові та Джейн, щоб вони зв’язалися зі мною. Скажіть їм, що я все знаю. Мені треба з ними поговорити. Обов’язково.

— Перепрошую, місіс Волш, — розгублено мовила Маріка. — Я вас не розумію.

— Ця лінія не прослуховується, леді Маріко. А я вдома сама. Ми можемо говорити відверто.

— Але я нічого не розумію! — майже вигукнула Маріка. — Про що ви кажете?

— Ви… То ви справді не знаєте, де Кейт і Джейн? — тепер уже в голосі місіс Волш вчувалася розгубленість. — Це не ви допомогли їм утекти?

Аліса тихо охнула. А Маріка відчула, як їй у грудях похололо.

— Ви хочете сказати, що Кейт і Джейн зникли? Ви зверталися до поліції?

— Це не справа поліції, міс, — Кейтова мати повернулася від „леді“ до „міс“. — Це… Я просто не можу повірити, що ви нічого не знаєте. Невже я помилилася?

— Послухайте мене, місіс Волш, — схвильовано заговорила Маріка. — Вам неодмінно треба звернутися до поліції. Я підозрюю, що Кейт і Джейн зв’язалися з небезпечними людьми…

— Дурниці, міс. Я чудово знаю, з ким були зв’язані Кейт і Джейн. Це тут ні до чого. Мені відомо, з якої причини вони втекли. Якщо ви не допомагали їм…

— Я ж кажу, що ні.

— …тоді вас це не стосується. Та якщо ви все-таки знаєте, де вони, перекажіть їм мої слова.

— Але я…

— Прощавайте, міс. І прошу — більше не дзвоніть сюди. Це для вашого ж добра.

З цими словами вона поклала слухавку. Маріка машинально вимкнула телефон, повернула його на шафку й розгублено подивилася на Алісу:

— Ти щось розумієш?

Кузина похитала головою: