Розділ «Частина третя НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ»

— Добраніч, Маріко.

— До побачення, Флавіане.

Розділ 24

Коли Флавіан залишив Залу, Маріка обрала „нитку“, що вела до її нового порталу, і почала встановлювати з’єднання. А водночас надіслала вздовж „нитки“ виклик.

„Чую, дорогенька, чую,“ — долинула дуже слабка, та все ж розбірлива відповідь від Аліси. — „Я зараз на кухні, захотіла перехопити чогось перед сном. Ти вже повернулася?“

„Якраз повертаюся,“ — відповіла Маріка. — „До речі, вітаю. Ти вперше почула мене з кухні.“

„Ага, класно!“ — сказала Аліса, яка лише щойно це збагнула. — „Проґресую… Тобі принести щось поїсти?“

„Ні, дякую.“ — З’єднання порталів було вже встановлено. — „Я не голодна.“

„Ну, як хочеш.“

Завершивши розмову з кузиною, Маріка ступила під осяйну золоту арку. Тієї ж миті в неї промайнула якась думка, що дивним чином пов’язувала портали з останніми Алісиними словами. Ця думка була надзвичайно цікава і, схоже, обіцяла нове відкриття, але була така швидкоплинна, що Маріка не встигла за неї вхопитися. Опинившись у зачиненій шафі, вона кілька секунд простояла нерухомо, в намаганні згадати, що її так заінтриґувало. Проте марно — мить осяяння не поверталася. Лише одне Маріка знала напевно: той здогад не викликав у неї ні найменшого почуття небезпеки, він не мав жодного відношення до Послідовників, а стосувався особливостей функціонування порталів…

Врешті Маріка махнула на все рукою, закрила обидва портали і вийшла з шафи до спальні.

Постіль була вже розібрана, на правій подушці чітко проступала свіжа вм’ятина від голови, а на шафці праворуч ліжка лежала розгорнена книжка. Годинник показував чверть на десяту. Вочевидь, Аліса нудьгувала сама, а дивитися телевізор вона не любила, тому рано лягла в ліжко і вирішила почитати перед сном. А потім раптом зголодніла й побігла на кухню щось з’їсти.

Знявши свою розкішну сукню, Маріка повернула її на місце в шафу і задумалася, що робити далі. Зазвичай вони з Алісою лягали не раніше десятої, тож можна було піти до кабінету і ще годинку попрацювати з медичними журналами. Проте кузина, як повернеться з кухні, неодмінно стане розпитувати її, про що йшлося в Раді, і кількома словами тут не обійдешся.

„Ну й нехай,“ — вирішила Маріка, присівши на край ліжка і стягуючи панчохи. — „Досить на сьогодні справ. Буде більше часу для кохання.“

На цю думку внизу її живота приємно залоскотало, по тілу розлилася легка млість, і вона геть забула про Флавіана.

Скинувши всю білизну, Маріка надягла коротеньку нічну сорочку і саме збиралася лягати, коли до спальні ввійшла Аліса зі склянкою апельсинового соку.

— Але ж довго ви там радилися! Від нудьги я мало не заснула. Соку вип’єш?

— Не відмовлюся.

Маріка взяла склянку, зробила кілька невеличких ковтків, а решту повернула кузині.

— Дякую.