Розділ восьмий Перед бурею

— Але цього залишати так не можна, — рішуче заявила Ліна. Перш ніж я встиг запротестувати, вона перекинула Прайс на спину і стала енергійно смикати її за плечі. — Ну, прокидайся! Підйом!

Це смикання, та ще й у супроводі кількох ляпасів, дали належний ефект. Кортні позіхнула, розплющила очі і втупилась у нас мутним поглядом.

— Ліно, шкіпе… В чім річ?

— Це тебе треба спитати, — сказав я. — Ти жменями їси снодійне, постійно спиш. Так не можна!

Очі Прайс трохи прояснилися, в них промайнуло щось схоже на злість.

— Чому не можна? Це моя особиста справа, як я проводжу свій вільний час.

Я суворо промовив:

— Можливо, раніше це була твоя особиста справа. А тепер уже ні. Годину тому було оголошено тривогу, тебе викликали на місток — а ти й далі спала.

Кортні злякано зойкнула, відкинула вбік ковдру (на щастя, була одягнена в сорочку консервативного фасону, покликану приховувати голизну, а не підкреслювати її) і спробувала встати. Проте ноги погано тримали її, вона присіла на ліжко і сперлася на Лінине плече.

— Можеш не поспішати, — сказав я. — Тривогу скасовано. Все владналося.

— Треба було гучніше будити мене, — заявила Прайс, виправдовуючись. — Я б прокинулась і прийшла.

— Ага, отака. Напівсонна за пультом занурення.

— Я б випила стимулятор.

— Снодійне зі стимулятором, це круто! — прокоментувала Ліна.

Я скрушно похитав головою й запитав з м’яким докором:

— Що ти з собою робиш?

Кортні знову лягла на ліжко й тихо заплакала.

— Що я з собою роблю? — заговорила вона крізь сльози. — Я?… Ні, шкіпе, це ти зі мною робиш! Ти… ти мусив викинути мене з команди ще після першої експедиції. Але ти взяв мене на Вавілон. Либонь, потішався з того, як дівчина, на три роки старша за тебе, захопилася тобою, мов мала шмаркачка. Ти жорстокий, безсердечний егоїст… І ще питаєш, що я з собою роблю. Я втікаю в сон від власних думок — от що я роблю! Коли не сплю, я думаю про тебе. І про себе. І про те, що ми можемо загинути. Я помру, так і не пізнавши твого кохання… Але тобі на це начхати. — Припинивши плакати, Прайс перекинулась на інший бік, обличчям до стіни. — Прошу вас, ідіть геть. Обоє. За п’ять годин моя вахта. Я маю виспатися.

Кілька секунд я мовчав, збираючись на думках.

— Кортні, ти розумієш, що як командир я зобов’язаний відсторонити тебе від чергувань?