Розділ восьмий Перед бурею

„Скажеш йому, що тебе викликали на місток. А сама підеш до Кортні…“

— Що з нею?

„Може, нічого. Просто вона спить і не відповіла на виклик. Це на неї не схоже. Подивись, чи все гаразд. Двері її каюти я зараз розблокую. Про все доповідати безпосередньо мені. Зрозуміло?“

— Так, капітане. Вже йду.

„Кінець зв’язку.“

Переконавшись, що двері каюти Кортні замкнені зсередини, я розблокував їх.

Тим часом „Оріон“ завершив короткий переліт і виринув на поверхню вакууму за десять тисяч кілометрів від катерів, які, виконуючи отримані ще на Вавілоні інструкції, залишалися на місці в очікування прибуття патрулів.

Вінтрес встановив зв’язок з флагманом дивізіону, і на великому екрані з’явився розовощокий принц Горан. Цього разу він був не при повному параді, а в робочій офіцерській формі з конт-адміральськими нашивками.

— Капітане Шнайдер! — життєрадісно промовив принц. — Який приємний сюрприз!

— Вдвічі приємніший для мене, — відповів я люб’язно, але не зовсім щиро. Вигляд зарконських катерів нагадав мені про ту шалену суму, яку ми сплатили за них. Добре хоч батько сприйняв це не без гумору: він запропонував вважати витрачені гроші своєрідною пожертвою на розвиток зарконської науки. — Ви трохи затримались, адмірале. Ми вже почали думати, що ви змінили свої плани.

На секунду мені здалося, що Горан не на жарт розсердився. Та потім його обличчя знову прибрало добродушного виразу.

— Як так можна, капітане! Адже я дав своє королівське слово. Просто в дорозі нам довелося переглянути графік зупинок і перейти до схеми „три дні польоту, три — простою“. Шкода, що ходова частина кораблів проектувалася не в моєму інституті.

— Справді шкода, — погодився я.

— Здебільшого проблеми з рушієм, — вів далі принц. — Дві пари емітерів працюють чудово, особливих проблем з проходженням аномалії ми не мали.

— Сподіваюся, всі ваші кораблі долетіли?

— Всі до одного. Щоправда десяток з них мають дрібні несправності, але навряд чи ми встигнемо їх усунути. За моїми розрахунками, вторгнення розпочнеться вже через добу-другу.

— А за нашими уточненими, не раніше ніж через тиждень, — сказав я. — А найпевніше, днів за десять. Отож не турбуйтеся, ви встигнете з ремонтом. Ми вже передислокували дві наші станції за межі „тіньової зони“, також маємо авіаносець, ідеально пристосований для обслуговування катерів-винищувачів. Але це вже вирішувати нашому командуванню.

— А що таке „тіньова зона“? — поцікавився Горан.

— Ділянка простору в радіусі двох астроодиниць довкола зорі. Через сильні гравітаційні збурення там не можуть занурюватись у вакуум навіть кораблі з додатковими емітерами. Хоча для ваших катерів, гадаю, вакуумні меневри протипоказані вже на трьох астрономічних одиницях. Та щодо цього не турбуйтеся — і обидві станції, і авіаносець розташовані на відстані чотири з половиною.

— Це добре, — сказав принц. — Бо нам ще треба відвантажити зброю.