Розділ «26»

— Де твоя машина? Чого ми тут стоїмо?

Коли сіли в машину і Винокур завів двигун, Оксана доторкнулася йому до руки.

— Давай спокійно обдумаємо. Де ви шукали Чуйка?

— Ну, я ж сказав. По місцях його служби. В рідних краях. Ніде не з'являвся. Загалом кажучи, затримано масу людей. Саме гаряча обстановка, в армії протистояння, конфлікти, політики ніяк не можуть домовитися, а тут ми з цим розшуком… Ну… Одне слово, дров наламали багато… Але все не те… Генерал Кущ до того розізлився, що вже хотів, щоб сама доктор Аля перевіряла всіх затриманих, яких йому притарабанювали… Ну, вона від ролі експерта категорично відмовилася!..

— Я чула цю розмову. Для доктора Алі живий Чуйко вже не був потрібний. Відтоді, як він вирвався з її рук, мови про повернення не могло бути. Скажи мені: а в Ірпені ваші люди були?

— В Ірпені?

— Чуйко лікувався там у санаторії. Три роки тому. Про це є відмітка в його особовій справі.

— Ну, Оксано, дорога, хто ж стане після втечі з такого закладу ховатися в Ірпені? В мене був один кадр, клявся, що бачив Чуйка новорічної ночі саме в Ірпені, я спитав його: «А в бюро перепусток нашої служби безпеки ви його не бачили?» А тепер ти теж про Ірпінь. Тоді вже краще шукати його просто на Хрещатику! Вирвався з рук новітніх компрачікосів з трьома дірками в черепі лиш для того, щоб погуляти на Хрещатику?

Оксана співчутливо поляскала його кінчиками пальців по руці.

— Яка тонка іронія! Бюро перепусток служби безпеки… Хрещатик… А скажи мені, будь ласка… Ось ти криміналіст з вищою освітою… Як ти вважаєш: хто все-таки, втікши від смерті, може ховатися поряд із тим місцем, звідки втік?

— Ну, хто? Та ніхто! Жодна нормальна людина цього не зробить!

— А ненормальна? Коли тобі загрожує смерть, то це вже ненормальність.

— А ненормальний забіжить ще далі. Світ за очі!

— Ну, так слухай, — сказала дуже серйозно Оксана, — зовсім близько, власне, й не втікаючи, стануть ховатися дві категорії людей.

— Які ж це дві категорії?

— Ідіоти і генії!

— І твій майор Чуйко…

— Геній!

— Оксано, ти й досі не можеш забути своєї захопленості від теорій Ломброзо?

— А чому б я мала це забувати? Тільки тому, що Ломброзо розкритикований марксистами? А що вони дали навзамін? Та Бог з ними з усіма. Ми не можемо гаяти часу. Одноокого диявола немає, доктора Алі немає, але ми не знаємо, які ще сили зосталися. Ви ж, мабуть, за цей час нічого не довідалися про доктора Алю?