Розділ «Відділення перше «Лагідна українізація»»

– Чим?

– Тим, що інтелігентна людина, коли допалить, завжди озирнеться навкруги, шукаючи, куди викинути недопалок, а жлоб просто кидає собі під ноги, не дивлячись.

– То що ви хочете сказати, що я – інтелігентна людина?

– До того ж розумна. Потрапив у десяточку моїх роздумів. А ще Карл Густав Юнг любив пригадувати давньоримське прислів’я: «Після злучання тварина сумна».

– Це ви до чого?

– Та щось останні роки багато сумував…

Пісня сьома

Пісня про далеку батьківщину

На початку двохтисячних країна, здавалося, збожеволіла від нових матеріальних перспектив. Не знаю, що там коїлося в економічній, фінансовій та кредитній сферах, але гроші у народу з’явилися в такій кількості, що київський автопарк майже повністю оновився років за три. Кудись зникали ще радянські «Жигулі», «Волги» та «Москвичі», завезені у дев’яності напівіржаві «Форди-скорпіо», «Опелі-кадети» та дуже популярні БМВ «троєчкі». Натомість матеріалізувалися цілком новенькі – з автосалонів – вишукані й модерні «Сітроени», «Хонди», «Форди», «Міцубісі» та «Тойоти», я вже не кажу про машини представницького класу та джипи. Ледь не щомісяця рекламно кричали про себе нові бутіки, розважальні заклади, торговельні центри та гіпермаркети електроніки.

У 2002 році я створив власну агенцію з організації та проведення корпоративних свят. Ми відкривали найшикарніші ресторани, магазини, готували міжнародні автосалони, виставки, справляли Дні Шахтаря та Дні Металурга. На телебаченні вів лотерею та два розважальних шоу. А ще став обличчям реклами прального порошку «Тайд», де заробляв по десять тисяч доларів за знімальний день.

Анжела теж не гаяла часу і перетворилася на справжню телевізійну діву, завела персональних стилістів, перукарів, візажистів і потрапила до топ-десятки найкрасивіших жінок України.

Від вересня 2001-го до липня 2004-го, коли ми офіційно розійшлися із найгучнішим за всю історію українського шоу-бізнесу скандалом, наш роман хто тільки не обговорював. Ми були дурні, молоді й дозволяли собі з’ясовувати стосунки у публічному просторі. Вони живили плітки, інсинуації, перекручення й провокували появу всіляких статей у жовтій пресі, смажених новин у таблоїдах, на сторінках бульварних видань.

На початку 2002-го я офіційно розлучився з Мариною, залишивши їй та доньці усю спільно нажиту нерухомість. З одною валізою, де лежали дві пари трусів, чисті шкарпетки, зубна щітка, старовинні сімейні фотографії, а також улюблений томик Ніцше, я припхався до Анжели в її трикімнатну «хрущовку» у Святошині.

Наші ночі були сповнені шаленого кохання, наші ранки були вкрай важкими, бо вона вела на Новому каналі вранішнє шоу, а я мусив о десятій годині починати роботу в офісі. Наші денні зустрічі траплялися рідко, а вечорами до нашої компанії приєднувалися друзі, ресторани й алкоголь.

Особливо популярним був «Рішельє» на площі Льва Толстого, «Дежавю» на Богдана Хмельницького та «Да Вінчі фіш клаб» на Володимирській. Інколи ми виповзали звідти на карачках, замовляли драйвера, а дорогою додому страшенно сварилися. Напідпитку Анжела ставала агресивною й абсолютно некерованою. Зненацька починала свою одвічну волинку про те, що всі навколо козли і дебіли, її ніхто не розуміє, а я взагалі – якесь непорозуміння в її житті.

– Ну вот хто ти? Жалкій, бєздарний актьорішка, а я – мать атєчєствєнново шоу-бізнеса! Всє, начіная от Іри Білик, Ель Кравчука, Скрябіна і Вакарчука, вирослі вот на етіх руках!

– Анжело, вгомонись!

– Шо ти мнє рот затикаєш, ліліпут! І вообщє, хто ти такой? Мамєнькін синок, сраний кієвлянін, которий жізні нє знаєт!

– Заткнися, Анжело!

– Пошел ти на хуй!