Ендрю розреготався, проте йому, видно, стало від цього боляче — увірвав регіт і здавленим голосом мовив:
— А космос навіщо?..
Прокіп з сумнівом похитав головою:
— То ви що — цілий завод спорудили?
Ендрю зненацька спохмурнів і відвернувся до стіни. Він мовчав так довго, що Прокіп не витримав:
— Може, я запитав щось зайве?
Монтер обернув голову до Прокопа й заговорив:
— Я тебе вимушено сюди привів. Але… Колись ти був нібито нашим. Ми вже хотіли було запросити тебе… — Ендрю знову осікся. — Хто тебе знає, чим ти сьогодні дихаєш.
Ці слова так боляче вразили Прокопа, що у нього на очах готові були виступити сльози.
— Ендрю, як ти міг таке подумати? Ти ж мене знаєш від бульбашок під носом. А ненька моя хіба не серед вас живе? А сестра?..
Ендрю потягнувся до його руки. Намацавши пальці, міцно їх стиснув у своїй масивній долоні.
— Пробач. Я не хотів тебе образити. Ти б, до речі, нам дуже пригодився. Та все ж якось боязно. Надто високо ти злетів. Кажуть, із Президентом запанібрата.
— До цього ще не дійшло, — засміявся Прокіп. — Але розкажи, за що тебе мучили костоломи?
Ще змалечку пам’ятав Прокіп: від Ендрю важко діждатися якоїсь розповіді.
— Гадаєш, я знаю?..
Вони довго мовчали. Прокіп боявся вимовити необачне слово, котре могло спрямувати розмову в небезпечне русло. Нарешті монтер заговорив:
— Можливо, Герд почав підозрювати, що я спілкуюся з Галактичною Вартою.
Знову запанувала мовчанка. І знову Прокіп утримався від запитань.
— Ти ж розумієш, що в мене є право виходу в космос, — продовжував Ендрю. — Без мене Президент мусив би осліпнути. Сьогодні, окрім мене, ніхто не знає розташування камер. А надходить час, коли має з’явитися Галактична Варта.
У Прокопа мимоволі вихопилось:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ковчег Всесвіту» автора Руденко М.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „В КАТАКОМБАХ“ на сторінці 5. Приємного читання.