Розділ «БЕЗСОННЯ»

За хвилину із-за кущів викотився низенький, огрядний Лі Чунь. Мірек внутрішньо посміхнувся: Лі Чуню, звичайно, закони не писані. Якщо й таких карати за порушення правил, то ці мудрі диваки взагалі переведуться. Навіть Макаров змушений терпіти його дивацтва.

— Пане Міреку! — зрадів китаєць, побачивши Лятошинського. — Сьогодні він мені відкрився! Нарешті скинув своє покривало. Ви не можете уявити, що я пережив! Я завжди вірив, що ми з ним колись побачимось!

Лише зараз Мірек помітив, як недоладно був зодягнений Лі Чунь: він прогулювався у піжамних штанях і парадному мундирі з орденами, якими його нагородив китайський уряд іще на Землі.

— Про кого ви, колего?

— О Боже! Невже це так важко затямити? Я вам стільки про це говорив… Земні астрономи ніколи не бачили центру нашої Галактики. Його, мов покривало, приховувала від нас пилова хмара.

— Я це пам’ятаю.

— Ага, пам’ятаєте! — не без єхидства вигукнув астроном. — Добре, хоч це пам’ятаєте. Про Бога ви також пам’ятаєте?..

— Ну, колего, це вже інша тема розмови, — трохи невдо-волено мовив Лятошинський. — Я не схильний змішувати фізику з метафізикою.

Лі Чунь махнув на нього рукою, як на людину цілком безнадійну:

— Гаразд, не будемо сперечатися. Колись я вам таки доведу, що Галактична Монада перебуває у центрі Галактики. Це неминуче! За космічною ієрархією вища від неї лише Світова Монада… Але ж ви не слухаєте!

— Слухаю. То ви хочете сказати, що вам відкрилася Галактична Монада?

Кругле, з трьома підборіддями обличчя Лі Чуня розпливлося у задоволеній посмішці:

— Саме так, пане Міреку. Саме так. Ходімте до мене, розіп’ємо пляшку шампанського. Я не спав цілу ніч, маю право на спочинок.

— Але я не маю, колего. Повірте, я завжди готовий розділити і ваш смуток, і вашу радість. Хоч я, безумовно, поганенько уявляю, що таке Монада, проте…

— З вами щось недобре скоїлось? — спохопився Лі Чунь, який умів брати до серця чуже лихо, як своє власне.

Мірек це знав, через те й вирішив йому відкритися.

— Не зі мною, — поклавши руку на плече Лі Чуня, тихо сказав Мірек. — Герд переслідує одного талановитого юнака. Я змушений його переховувати у себе.

— Герд — свиня, — співчутливо відгукнувся Лі Чунь. — Макаров розумно робить, що не видає йому спецліжка. Але хто він, цей юнак?..

Вони розмовляли англійською — саме англійська була у колонії мовою спілкування. Колоністи, що жили невеликими етнічними групами, вивчали її змалечку разом з рідною.

Лятошинський докладно розповів, як болісно пережив Прокіп своє сумне відкриття. Лі Чунь слухав, час од часу протираючи очі, мовби вони в нього сльозилися. Дослухавши розповідь пана Мірека, задумливо мовив: