Розділ «НЕБЕЗПЕКА»

— Вгадали. Саме у космос. Президент наказав оглянути космічне довкілля. Ви нічого особливого не помічали, пане Лі Чунь?

— Що ви називаєте особливим?

— Ну, скажімо, корабель тих самих… їх називають Галактичною Вартою.

Лі Чунь насупився, очі звузилися так, що здавалося, він зовсім нічого не бачить.

— Ви мене дивуєте, пане Герд. Маючи екран Криво-шеєва, можна й не розпитувати про такі речі.

Герд набрав офіційного вигляду:

— Якщо питаю, значить, є в цьому потреба. Де ваш асистент?

— Де ж йому бути? На своєму робочому місці. Біля пересувного телескопа.

— Президент наказав, щоб ви на деякий час передали його у моє розпорядження.

— Гаразд. Хоч цієї хвилини… Але кораблі Галактичної Варти можна споглядати й без телескопа. Вони вже знову ліквідували ваш цвинтар.

— Що?! — заревів на всю горлянку Герд, зірвавшись із фотеля так, ніби він, фотель, підкинув його аж до стелі. — Це зрада! Так і доповім Президентові.

— А я доповім, що ви не вмієте поводитись у присутності жінки, — з дивним спокоєм промовила Сільвія.

Герд кинув на неї презирливий погляд, але промовчав. Натомість твердо, з почуттям власної переваги й самопошани заговорив Лі Чунь:

— Мене ніхто не уповноважував підміняти шефа поліції. Щоб виконувати фіскальні обов’язки, не обов’язково бути академіком. Та ще й із моїм стажем.

Лі Чунь не без розрахунку кинув цю колючу репліку. В Академії всім було відомо: Герд зі шкіри пнеться, аби отримати звання академіка — насамперед заради спецліж-ка. Обличчя Герда налилося кров’ю, щоки засмикались від гніву.

Тим часом Сільвія також додала дещицю загальновідомого — того, що завжди викликало в академіків незлостиві посмішки:

— Вам би належало пам’ятати, що академік Лі Чунь має ордени й медалі іще від китайського уряду.

Старий розправив плечі, гордовито підвів голову. Він явно був вдячний Сільвії, що та нагадала про його наукові заслуги іще там, на далекій Землі.

— Годі! — роздратовано буркнув Герд. — Ведіть мене до вашого асистента.

Та коли академік і шеф поліції вийшли на горішню площадку, у Герда відпало бажання кататись на телескопічній башті, що видалась йому незатишною й ненадійною. Власне, у цьому не було потреби: кораблі Галактичної Варти видно й звідси — один із них віддалявся, але все ще можна було розгледіти його освітлені ілюмінатори; другий, менший, нерухомо стояв на поважній відстані. Довкілля було чисте — заморожені трупи геть зникли. І хоч Герд не бачив протилежної півкулі, але ж було ясно, що трупів немає й там.