Гоцик сунув поряд із Ілією, косував прискіпливо.
— Що там, на півдні Франції? — повторив уперто.
— Нічого! Геть нічого! Чому я повинен розповідати тобі, куди і навіщо я йду? Ти лише супроводжуєш мене. За гроші! Я ж не ставлю тобі питань!
— Не психуй, брате, — іронічно усміхнувся Гоцик. — Мені начхати на твої таємниці.
— Що за маячня? Які таємниці?! — Ілія відчував, як до очей підступають сльози. — У мене тільки одна таємниця…
Зупинився, стягнув з руки вовняну рукавичку, витер очі…
— Я у квітні народився… — сказав тьмяно. — Першого.
— Серйозно? Ані на дурника, ані на веселуна не схожий!
Ілія затремтів, подався до велетня, учепився в його куртку.
— Я у квітні народився, довбаний ти придурок! Бо мама казала: усі діти моряків-китобоїв народжуються тільки навесні.
— Чому? — Гоцик стояв спікійно, наче й не висів на ньому розбурханий гнівний Ілія.
— Бо китобої повертаються з промислу додому тільки на два місяці — червень і липень. Тож і діти народжуються… — Ілія замовк, втупився очима в Гоцикову куртку. — Я вірив… Що тато загинув у морі.
— Живий?
Ілія кивнув.
— Він… бухгалтер. Я йду… убити його, — прошепотів так відверто, що і сам повірив.
А і те: тисячу разів мріяв, як сильним ударом розчахує двері бухгалтерської оселі на сусідній вулиці, хапає за горлянку немолоду жирну істоту з первинними статевими ознаками. «Сука! Ти — сука! Мерзота! Мені ти не потрібен! Ніколи! Не прощу, що матір покинув! Як остання сволота! Бухгалтер клятий! Вирахував? Що ми зайві? А я зараз навчу тебе по-іншому рахувати!» І — пикою у стільницю! Раз! І — жирне тіло на підлогу! Два… У мріях усе скінчувалося кривавою юшкою на морді бухгалтера, його запізнілим каяттям і величезними аліментами, що вони накопичилися за вісімнадцять років життя Ілії до повноліття.
Гоцик уперше за всі дні мандрів глянув на Ілію з повагою, відірвав його від своєї куртки, ляснув важкою долонею по плечу.
— Пішли, брате… — сказав так тепло і просто, що Ілія не втримався, розридався.
Ніхто й ніколи не називав його братом. Не за легендою. У житті.
Чи від того, що несподіване Іліїне одкровення розбурхало серця, чи тому, що біле поле ніяк не закінчувалося, та за дві години виснажливого просування мандрівники зрозуміли — справи кепські.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати « Биті є. Гоцик» автора Люко Дашвар на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 47. Приємного читання.