Він не знав-бо, що це якша,
І що Чен лежить в ставку.
Засміявся Асмохата,
Витяг свій клинок чарівний,
Що вогнем вночі палає —
Простромив Анкору серце
І його напився крові,
Сили чорної набрався
І волав до Бхімабхати,
Прославляючи злу погань
І зганьбивши шлях Творця.
І зраділи з цього якші,
Відьми, ракшаси і деви,
Бо якраз і час наспів,
Дикий час жахіття й смерті,
Що навіки запанує
На палаючій землі.
(…Юньер якось підозріло покосилася на мене – і я відвів очі, намагаючись зберегти на обличчі вираз безневинної зацікавленості джиром.)
От і рушив до Мейланя
Хитрозлісний Асмохата,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шлях Меча» автора Олді Г.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга II Мейлань“ на сторінці 94. Приємного читання.