Розділ без назви (5)

З того дня він за трави взявся. І спосіб із травами од Герасимихи покійної, і ще дідівський, що рятував од ламання костей, од ревматизму та од глистів у голові, як у них в селі казали, — все перепробував.

— Нащо вам, тату, тая морока з циєю потороччю, чужаницею? — Олька.

— Сказано в Писанії... Поможи ближньому...

— Знаю... Знаю... Порятуєте, а вона вб’є або обкраде. Така ближня, що й до вітру разом не ходили...

— А що в мене красти...

— Приведе таких, як і сама...

Вони сварилися, а дівчисько, виявляється, слухало...

— Тьотка, ви Екзюпері читалі?

Заскочені, вони обоє — батько і дочка — обернулися. Стоїть, од вітру хитається. Очиськами — нічого не скажеш, гарні, майже блакитні, з поволокою — блимає.

— Якого ще в дідька Зюпері? — Олька вибухнула.

— Каторий Антуан, тьотєнька. Де Сент каторий. Французскій граф, между прочім. Льотчик і пісатєль.

— Ну, чули, тату, воно ще й здіваєцця! — Олька в боки взялася, а Яків добре знав небезпеку цього жесту. — Наркоманка, а грамотна.

— Значіт, нє чіталі, — дівчина вимовила начеб не з насмішкою, а печально. — А он, между прочім, пісал, что ми в отвєте за тєх, кого пріручілі. Вот. А дєд, щітайтє, уже меня приручіл... Слушаюсь єво, как ета собачка... Ня, ня, малєнькая...

— Тьху... Потороч...

Дочка сплюнула і пішла собі. Швидко-швидко, наче од якоїсь навади втікала.

Яків тоді не знав — гніватися чи радіти. На себе гніватися, дочку чи це потороччя приблудне?

А те підійшло (він уже знав, що звати її Альона, Оленка, значить) до плеча кістлявим своїм патичком доторкнулося, кігтиком чогось пошкребло.

— Спасібо, дєд, что вєрнул мнє інстінкт самосохранєнія... Нє лєчєнієм своім, хотя і за ето спасібо... Раньше вєрнул... Когда с етой своей тачкой прітащілся... Ушол, а мнє почему-то за тобой ползті захотєлось... Колдун ти, наверное, а, дєд... Ладно, пошлі твою гадость піть...

«Гадості» він багато на ній перепробував. І цвідрубал, і кропивицю лісову, розмай-траву, і квітушку цибуляну, і сік молодої бульби, на сироватці настояний, ітой-таки ломикамінь, що каміння дробить, але й кісткам і нутрощам помогти може.

Півтора місяця минуло, поки до тями привів, щитай, остаточно.