TextBook – Невже молодому паничеві то важко?
– Ні… Мабуть, що ні.
– Тоді нехай буде так.
Степан неохоче нахилився над Моше й почав вдивлятись у його потьмянілі сірі очі…
* * *– А я кажу: всі ви – боягузи! Жалюгідні боягузи!!!
Могутній велетень здійняв високо над головою списа, бронзове вістря якого сліпучо сяйнуло на сонці, а потім так гупнув ратищем об кам'янисту землю, що від удару деревина розлетілась на тріски, і знов проревів:
– Нумо, зас. нці, кому там набридло його мерзенне життя?! Хто хоче померти від руки такого уславленого воїна, як я?! Нумо виходь!!!
Оскільки знов ніхто не вийшов, зухвалець проревів:
– Обіцяю довго не мучити: я всього лише зламаю хребта, а потім скручу в'язи! Оцими руками – навіть без зброї!!!
Розчепіривши пальці, він продемонстрував руки, якими збирався ламати хребта та скручувати в'язи. Потім стиснув кулаки, стукнув себе у груди так, що нашиті на шкіряну сорочку надраєні мідні пластини зігнулись від удару, та вже вкотре зухвало розреготався, промовляючи:
– Ну от, що я казав?! Ніхто з вас, боягузів, не захоче обезсмертити навіки своє ім'я, загинувши від…
Як раптом зовсім не воїн – усміхнений молодий вівчар – вийшов і став перед шеренгою. Перелякані воїни загомоніли:
– Давиде, куди?!
– Назад, вівчаре!
– Не будь дурником!
– Ти що, з глузду з'їхав?!
– Він же удвічі вищий!
– Він же наймогутніший з них!
– Він же тебе одним мізинцем!
– Це тобі не вовків відганяти – це справжня битва!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Помститися імператору» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 7 Сьоме Небо“ на сторінці 11. Приємного читання.