TextBook — А що ж то за сміливці? — питається Івась.
Зиркнув на нього звіздар, і лице його ще дужче потемніло.
— Та ті, що пхають всюди свого носа! А тоді й самі не можуть втямити, відкіля на них теє лихо окошилося…
Дід похитав головою та й підвівся з-за столу.
— Ох, чоловіче добрий, — каже він звіздареві, — бачу я, що не варто книжками собі мізки забивати! Сама печаль од них та скорбота. Оно у Жашкові їден Біблію прочитав — та й ума рішився! Козакові головне що? Кінь та шабля, та люлька на додачу! А про пекло нехай ляхи читають… Їм там і місце!
На тому й балачка скінчилася. Повечеряли вони та й уклалися спати.
І приснився Івасеві дивний сон…
Лежить він на дні озера. Вода стоїть над ним, неначе шкло. Видно крізь неї небо, листя, що плаває на воді, й гілля молодої яблуні. Він лежить і не ворушиться. Чи живий, чи мертвий, — того він не знає. Аж раптом крізь товщу води поволі починає просягати до нього далека-далека пісня:
Ой рано-рано сонечко грало
Батьку Дажбоже, славен Трояне!
В зеленім Ирі да на білім камені
Батьку Дажбоже, славен Трояне!
Там Матер Божа, пречиста Лада
Батьку Дажбоже, славен Трояне!
У сурму грала, військо скликала
Батьку Дажбоже, славен Трояне!
Військо скликала та й загадала
Батьку Дажбоже, славен Трояне!
«Гей, богатирі да поляниці»
Батьку Дажбоже, славен Трояне!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пекельний звіздар» автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Леонід Кононович Пекельний звіздар“ на сторінці 10. Приємного читання.