TextBook Полону зайняти, до Иру вертати
Батьку Дажбоже, славен Трояне!
На славу Ладі, Пречистій Панні…
Пісня лунала дедалі голосніше, аж як вона зазвучала на повну силу, то узуздрів Івась, що над водою манячить якась постать. Придивився він і побачив, що на березі стоїть лялька, яку знайшов він під кручею.
«Хто ти?» — питається в неї Івась.
А лялька й каже:
«Той, хто поведе тебе в дорогу».
«Відкіля ти взялася?» — питається в неї Івась.
А лялька й каже:
«Звідтіля, де стоїть чорна вода».
«Що тобі треба?» — питається в неї Івась.
А лялька й каже:
«Взяти твою душу».
«Куди ж ти мене поведеш?» — питається в неї Івась.
А лялька й каже:
«А ти прокинься, то й побачиш…»
Кинувся Івась зі сну, а крізь віконниці червона заграва світить.
— Діду! — крикнув він. — Діду, пожога!
Старий недарма був козаком: притьма схопився з лежанки, шаблю під пахву та й надвір. А Йвась за ним із двома пістолями.
Обійстя палало. Горіли повітки, горіла стайня, горіла комора і збіжжя в ожередах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пекельний звіздар» автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Леонід Кононович Пекельний звіздар“ на сторінці 12. Приємного читання.