Розділ «Олівець із напівстертим написом»

Поїзд уже півгодини погойдує мене в своїй прокуреній плацкартній колисці. Я сам, решта місць порожні. Збоку — теж нікого.

Починаю дрімати, аж раптом на якійсь проміжній станції з'являються попутники. Вітаються зі мною, розпихують валізи, сідають.

— Ху-у!

— Спекотно нині!

— Еге ж!

Один — худий, похилого віку, майже-дід, у коричневому костюмі, що бував у бувальцях, з потертим капелюхом. Капелюх він кладе поруч із собою і деякий час дивиться крізь немите вікно. За вікном — ліс, ліс, ліс…

Другий — здоровань, із тих, що в будь-якій компанії стають невичерпним джерелом енергії. Добродушний, простакуватий, але тільки на перший погляд. Цей, відхекавшись, дістає сумку, розкладає на пластиковому столику припаси.

Майже-дід трохи метушливо приєднується до здорованя. Намагаються запросити мене — (булькає пляшечка «домашнього», клацають, торкаючись столика, незмінні варені яйця) — я, розуміючи, що образяться, все ж відмовляюсь. Мовляв, уже поїв.

— Ну, вибач…

— Та нічого. Смачного.

Відвертаюся до стіни. Намагаюсь заснути.

Попутники розмовляють про війну. Усе правильно, війна зараз на другому місці після спеки. «Буде — не буде?» Здоровань згадує Нострадамуса, мовляв, той щось таке пророкував. І саме на серпень.

Ще випивають, жують, зітхають.

— А чули, — знову жвавішає здоровань, — у Росії начебто щось нове вигадали з ядерними бомбами. Щоб результат при вибуху був лише в певному місці. «Крапкові удари» називається.

Майже-дід, здригнувшись, нервово сміється:

— Таке скажете! Якби в Америці чи в Японії — я б іще повірив. Але в Росії… Там же, як і всюди в колишньому Союзі, нехлюйство — у когось неодмінно вистачить розуму поставити на пульт управління валянок. Ні, навряд.

— Гадаєте, не винайдуть?

— Гадаю, нічого в них не вийде з тими «крапковими». Щось напартачать, і злетимо в повітря всією планетою, — хмикає і виправляє себе. — Тобто, не в повітря, а в космос. Хоча, яка, по суті… Ви от краще скажіть, що там Нострадамус — справді обіцяв війну?

Здоровань киває, в роті у нього ствердно хрумкотить огірок: «Обіцяв».