Розділ «Сергій Ухачевський Карпатський капкан»

— Но проблем, — кличе: — Марі! — й до Крижня: — Чьто слючільось, мон амі?

— Та так, Марі дещо забула…

Та вийшла з маскою на обличчі. У Крижня від здивування округлилися очі.

— О-о! Мсьє Кріжєнь! Пардон муа. У мєня на ліцо маска. Пардон. Женщін дольжєн красіво бить. У вас рано подйом? Ужє начался віборі?

— Но, Марі… е-е-е… ні, Марі. Я тут чергую… Бачу, у вікні світло…

Ернесто, узявши під руку Трохимовича, котрий підпер плечима одвірок, повів його у свою кімнату, примовляючи:

— Мон амі, Трохімовіч… Шампан, рум? Трошкі віпьєм, да? Стьйопа гарній камарад. Он нада больтать с Марі. Стрєлі Амур, я понимаю…

— Так, калі гета для парадку, што мнє адмовіцца?

У кімнаті Ернесто налив по склянці рому й запропонував:

— В такой харошій утра прєдложіть Трохімовіч віпівать на здоровьє!

Трохимович крекнув, смикнувши склянку рому, й констатував:

— Добрая гарелка. За душу бяре.

— Репете?

— Ад такога присмакав адмовіцца толькі хвори чалавєк, — і смикнув другу склянку, зауваживши: — Пайшла, як той дурань в бардєль.

…Хелен запитально дивилася на Крижня й намагалась посміхатися, повернувшись до образу Марі, але їй це вдавалося погано.

Крижень теж чомусь не знаходив слів, та нарешті сказав:

— Марі, ти забула на столі ручку, вирішив тобі повернути. Може, вже більше ніколи ось так не побачимося, не зможемо поговорити… Сьогодні такий важкий день… Я цілий день буду на виборчій дільниці. Щоб не було провокацій.

— О-о-о, Кріжєнь, как мільо… Мерсі. Но я оставить етот ручка прєзьєнт тєбьє, Кріжєнь… На дольгій памят.

Вона наблизилася до нього й, кокетуючи, пальчиком почала крутити ґудзик у нього на піджаку. Крижень втягнув носом її запах… І прозрів. У нього від цього відкриття сторч стало волосся. Він шоковано зазирнув їй у вічі й сказав сердито крізь зуби:

— А ти справді не така проста, як здаєшся… На довгу пам’ять, кажеш, ручка? А що ж я тобі подарую на пам’ять? А знаєш…