Розділ «Том перший РЕТТІЯ»

— Так. Він доставив сюди мої особисті речі.

— А… навіщо, ваша світлосте, дозвольте поцікавитися?

Спантеличений вигляд Трепчика-молодшого приніс баронові хвилину чистої радості.

— Ви ж збиралися знову відкрити «обитель героїв» для пожильців? Із завтрашнього ранку, якщо не помиляюся? То навіщо відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні? Я — ваш перший постоялець, добродію. Ви раді?

Замість радості на обличчі почесного члена Гільдії Готельєрів відбилося сум’яття. Але, слід віддати хазяїну належне, упорався з ним Трепчик напрочуд швидко.

— Ласкаво просимо, ваша світлосте! Залишитеся вельми, вельми задоволені!

— Не сумніваюся…

— Який номер бажаєте?

— Найкращий, звісно.

— До ваших послуг. Смію тільки зауважити, що на білій половині із завтрашнього дня ремонт…

— Мене влаштує чорна половина. Я не марновірний. Сподіваюся, ваші чорні е-е… клієнти не дотримуються крайнього аскетизму?

— Ні в якому разі! Суто між нами, номери Вечірньої Зорі істотно комфортабельніші… Будьте певні! Ось, прошу, запишіться в книзі…

Барон вмочив гусяче перо в чорнильницю.

— Апартаменти, де жили зниклі безвісти квестори, також зареєструйте на мене. Я сплачу повну вартість.

— Д-д-даруйте, як же це?.. Т-та що ж… — хазяїн раптом став заїкатися на кшталт камердинера.

— Аби чого не сталося. Ви добре зрозуміли, пане Трепчик? І всі — підкреслюю, всі ключі від цих кімнат повинні бути в мене.

— Зрозумів, ваша світлосте! Надам негайно!

— Дозвольте засвідчити вам свою повагу, ваша світлосте, — втрутився Терц. — Надзвичайно розумне рішення. І бездоганне з погляду відповідності букві закону. Як особа приватна, ви, звичайно… але, з іншого боку, як високопосадовець Всевидющого Приказу, маєте повне право… В інтересах слідства і збереження майна…

Балаканину стряпчого Конрад пропустив повз вуха, поволі починаючи звикати. Здивувало інше: хвилин зо дві крючок примудрився помовчати.

— Лише про одне насмілюся просити вашу світлість…