Очима намацуєш знаки і стигми руїни.
Місцями містерій ступаєш — добра а чи зла.
Несеш золоту невагомість, просякнуту жовтнем.
Глухе підземелля туману — алхімія скла —
Тобі суголосно відлунює чорним і жовтим.
«Я надто жінка. Знаєш, я така…»
Я надто жінка. Знаєш, я така,
Яких ніколи більше не буває.
Цей білий мармур зимний, як рука.
Вже маю сад. Бракує тільки раю.
У статуй пам'ять майже як санскрит:
Відмовсь від мови, хай вона минеться.
Я довгий надто давній манускрипт,
Покладений якраз навпроти серця.
Бо надто жінку втратив — і нема…
Якби ж то знати та якби ж то вміти!
Так холодно, немов чужа зима
Кладе долоні на останні квіти…
Не той, що ти, а той, що майже вмер,
Кажан спіткнеться, втративши опору.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «ДО ЕР: Вибране» автора Кіяновська М.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Маріанна Кіяновська ДО ЕР. Вибране“ на сторінці 26. Приємного читання.