Розділ «Сергій Жадан ТАМПЛІЄРИ Нові вірші, 2015—2016»

Перетікає вже стільки літ.

Безкінечна, чорна, важка,

розрізає світ.

Далі вибирай сама,

як бути при цій ріці.

Нічого не вдієш із вами всіма.

Живі люблять до смерті.

Потому люблять мерці.

Я знав священика, який був у полоні

Я знав священика, який був у полоні.

Шрам на скроні. Збиті чорні долоні.

Телефонні розмови з донецькими операми.

Трофейний опель із польськими номерами.

І ось він мені говорив: інститут церкви

поєднує нас усіх подібно до цегли,

випалює нас у вогні, скріплює нас для ґрунтовки,

хоча все це втрачає сенс уже під час артпідготовки.

Ще він говорив: спитай мене про воскресіння —

я відповім: щоби воскреснути, потрібне везіння.

Праведникам якраз не щастить в основній їхній масі.