Розділ «Сергій Жадан ТАМПЛІЄРИ Нові вірші, 2015—2016»

Він любить тебе за те, що ти була.

В ґетто у тебе немає ім’я.

Прання тягне вниз течія.

З-того боку чути голоси пастухів.

Він називає тебе іменами трав і птахів.

Він дає тобі тисячі імен.

Благословен кожен твій рух,

і шепіт твій благословен,

благословен запах твоїх сорочок.

Заходить під шкіру перший гачок.

У тебе тут немає прав.

Він ніколи тебе не розумів,

але й не перебивав.

За муром ґетто стоїть світла жона.

Перший камінь у тебе кине саме вона.

Оскільки не розуміє, який у цьому резон.

Чому вам усім так потрібно бути разом?

Чому ви всі помираєте від самоти?

Ось ти — можеш відповісти?

Але містом перетікає ріка.